Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2006 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька,

громадянина України,

такого, що відповідно до вимог ст. 89 КК України,

судимостей не мав,

засуджено за ст. 354 КК України до покарання у виді штрафу на суму 1 190 грн.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 150 грн. та 3 000 грн.; на користь НДЕКЦ при МВС України в Луганській області витрати за проведення експертизи 141,23 грн.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, працюючи в державному закладі охорони здоровґя, незаконно вимагав від ОСОБА_2 оплату за надання медичної допомоги ОСОБА_4, будучи лікуючим лікарем останньої, в результаті чого 25 січня 2006 року о 8-й годині в своєму службовому кабінеті, розташованому на третьому поверсі гінекологічного відділення Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні, що по вул. у Сметаніна, 5 в м. Сєвєродонецьку Луганської області, незаконно отримав від потерпілої гроші в сумі 150 грн.

Крім того, ОСОБА_3 18 лютого 2006 року о 10-й годині в своєму службовому кабінеті незаконно одержав шляхом вимагання від ОСОБА_2 350 грн., отримавши таким чином матеріальну винагороду за надання медичної допомоги і лікування ОСОБА_4 на загальну суму 500 грн., розмір якої є значним.

Як убачається зі змісту касаційної скарги потерпілої, в ній порушується питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому ОСОБА_2 посилається на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необґрунтовану перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 368 КК України на ст. 354 КК України. Крім того, зазначає про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, заперечення захисника ОСОБА_1, думку прокурора Казнадзея В.В., який вважав, що касаційна скарга потерпілої підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона є необґрунтованою з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, органами досудового слідства

ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у незаконній вимозі оплати за надання медичної допомоги в державному закладі охорони здоров'я і в одержанні службовою особою хабара, поєднаного з його вимаганням, тобто у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 368 КК України.

Дослідивши та проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що останній скоїв злочин передбачений ст. 354 КК України, тобто будучи працівником державної установи одержав шляхом вимагання незаконну винагороду у значному розмірі за виконання дій з використанням становища, яке він займав в установі.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 працював у державній Сєвєродонецькій багатопрофільній лікарні і вимагав та одержав від потерпілої ОСОБА_2 спочатку 150, а згодом 350 гривень за лікування її матері - ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_3 визнав, що працював завідуючим гінекологічним відділенням Сєверодонецької багатопрофільної лікарні і лікував ОСОБА_4 за що одержав від її доньки ОСОБА_2 винагороду в сумі 150 гривень.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_2, завідуючий гінекологічним відділенням ОСОБА_3 прооперував її матір ОСОБА_4

Як убачається із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, ОСОБА_3 працював у державній Сєвєродонецькій багатопрофільній лікарні і незаконно одержав 500 грн. винагороди за лікування ОСОБА_4

Відповідно до даних протоколу вилучення і стенограми розмови між

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у обвинуваченого було вилучення 350 гривень, які він вимагав за лікування ОСОБА_4 і отримав у потерпілої ( т. 1, а. с. 16-18, т. 2, а. с. 109-111).

Отже, суд правильно застосував щодо ОСОБА_3 положення закону про те, що одержання незаконної винагороди за лікування не у зв'язку з реалізацією можливостей, обумовлених посадою завідуючого відділенням, а за виконання сугубо професійних функцій лікаря тягне відповідальність за ст. 354 КК України, оскільки відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання в інтересах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом кримінального закону.

Зазначена кримінальна справа була предметом розгляду і в суді апеляційної інстанції. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим немає підстав.

Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вивченням матеріалів кримінальної справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 на вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3 - відмовити.