У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 грудня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від 2
червня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження,
раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 липня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
ОСОБА_1. визнано винним в тому, що він 13 січня 2006 року,
приблизно о 2 годині 45 хвилин, перебуваючи на майданчику
банкомата банку "Надра", розташованого в будинку № 34 по проспекту
Хіміків у м. Сєверодонецьку Луганської області, із застосуванням
насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я
потерпілого, відкрито викрав гроші ОСОБА_2. в сумі 950 грн. та
мобільний телефон вартістю 386 грн. 10 коп., а всього на суму 1376
грн. 10 коп.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. стверджує, що
несвідомо підібрав телефон потерпілого, вказує на неврахування
судом при призначенні покарання наявності у нього II групи
інвалідності з психічної хвороби, просить його дії
перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
призначити за цим законом покарання із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. У доповненнях до касаційної скарги засуджений
вказує на порушення кримінально-процесуального закону під час
досудового слідства та в суді, у тому числі порушення його права
на захист, застосування щодо нього недозволених методів ведення
слідства, зазначає, що показання потерпілого є суперечливими,
стверджує про неправильність кваліфікації його дій, оскільки він
фізичного насильства до потерпілого не застосовував, та про
неврахування судом обставин, які пом'якшують покарання. Просить
вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні злочину за
обставин, викладених у вироку, відповідають правильно встановленим
судом фактичним обставинам справи та грунтуються на зібраних у
справі доказах, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_2., свідків
ОСОБА_2. та ОСОБА_3, даних протоколу пред'явлення особи для
впізнання та висновку судово-товарознавчої експертизи.
Доводи в касаційній скарзі засудженого про неправильність
кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
безпідставними, оскільки спростовані здобутими по справі доказами.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_2. вбачається, що під час
заволодіння його грошима і майном, ОСОБА_1. відштовхнув його і він
упав на землю та вдарився головою, внаслідок чого було завдано
фізичного болю. Показання потерпілого під час досудового слідства
та в суді були послідовними та узгоджувалися з показаннями свідка
ОСОБА_2. Не довіряти цим показанням у суду підстав не було.
Тому суд зробив правильний висновок про те, що під час
грабежу ОСОБА_1. застосував до ОСОБА_2. насильство, яке не є
небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і вірно кваліфікував
дії засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За цим законом ОСОБА_1. призначено мінімальне покарання,
передбачене санкцією статті, у відповідності з вимогами ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним
злочину, даних про особу винного та обставин, на які посилається
засуджений у касаційній скарзі. Таке покарання є необхідним і
достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а
тому підстав для застосування ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
При перевірці матеріалів справи не знайшли свого
підтвердження викладені в скарзі засудженого доводи про
застосування щодо нього під час досудового слідства недозволених
методів ведення слідства.
Посилання у скарзі засудженого про порушення його права на
захист є надуманими, оскільки, згідно протоколу про відмову
підозрюваного від захисника, ОСОБА_1. заявив, що послуг захисника
не потребує (а.с. 19), а з моменту встановлення органами
досудового слідства даних про наявність у ОСОБА_1. психічних вад,
слідчим було винесено постанову про призначення йому захисника
(а.с. 29).
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
України не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С у д д і :
Редька А.I. Лавренюк М.Ю. Заголдний В.В.