У х в а л а
 
                          Iменем України
 
     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
     Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого Коновалова В.М.
 
     суддів Кузьменко О.Т., Мороза М.А.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  13  грудня  2007
року  кримінальну  справу  за  касаційними  скаргами   засудженого
ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2  і  ОСОБА_3  на  судові  рішення  щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
 
     Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області  від
26 жовтня 2006 року засуджено:
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1, неодноразово  судимого,  останній  раз  вироком
Кузнецовського міського суду Рівненської  області  від  04.03.2005
року за ч.2 ст.125 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  покарання  у  виді
двохсот годин громадських робіт,
 
     і
 
     Справа  №  5-4798км  07  Категорія:  ч.2  ст.187  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        
 
     Головуючий у першій інстанції - Ковтунович М.I.
 
     Доповідач: Кузьменко О.Т.
 
     ОСОБА_4,
 
     IНФОРМАЦIЯ_2, неодноразово  судимого,  останній  раз  вироком
Сарненського районного суду  Рівненської  області  від  06.10.2000
року за ч.2 ст.183-3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки  позбавлення
волі,
 
     кожного  за  ч.2  ст.   187   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4  роки  позбавлення
волі, ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із застосуванням ст.69  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі.
 
     ОСОБА_1 окрім цього засуджено також за ч.1 ст.309 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік позбавлення волі.
 
     На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         ОСОБА_1  та  ОСОБА_4
остаточно призначено 4 роки позбавлення волі кожному.
 
     Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13  березня
2007 року вирок залишено без змін.
 
     ОСОБА_1 та ОСОБА_4. визнано винуватими в  тому,  що  вони  13
січня 2006  року  у  місті  Кузнецовську  Рівненської  області  за
попередньою змовою з метою заволодіння чужим майном вчинили  напад
на потерпілого ОСОБА_5, поєднаний з насильством,  небезпечним  для
життя та здоров"я  потерпілого,  під  час  якого  заволоділи  його
мобільним телефоном вартістю 800 грн.
 
     Їх  також  засуджено  за  те,  що  вони  в  цей  же  день  за
попередньою  змовою   відкрито   повторно   заволоділи   мобільним
телефоном потерпілого ОСОБА_6, вартістю 500 грн., застосовуючи при
цьому насильство, яке  не  є  небезпечним  для  життя  і  здоров"я
потерпілого.
 
     ОСОБА_1 також засуджено за  те,  що  він  без  мети  збуту  у
листопаді 2005  року  в  місті  Кузнецовську  Рівненської  області
незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб - канабіс вагою  82
грами.
 
     За змістом касаційних скарг засуджений ОСОБА_1  та  захисники
ОСОБА_2 та  ОСОБА_3,  посилаючись  на  безпідставність  засудження
ОСОБА_1  та  ОСОБА_4.  за  ч.2  ст.187,  ч.2  ст.186  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , а ОСОБА_1 ще й за ч.1 ст.309 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
просять судові рішення скасувати, а справу закрити.
 
     Заслухавши   доповідача,   перевіривши   матеріали    справи,
обговоривши доводи скарги, колегія  суддів  вважає,  що  касаційні
скарги засудженого  ОСОБА_1  та  захисників  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3,
задоволенню не підлягають.
 
     Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
у  вчиненні  інкримінованих  їм  злочинів  відповідають  фактичним
обставинам  справи,  підтверджуються   дослідженими   в   судовому
засіданні  доказами,  яким   суд   дав   належну   оцінку,   і   є
обгрунтованими.
 
     Так, потерпілий ОСОБА_5 у суді показав, що 13 січня 2006 року
в місті Кузнецовськ Рівненської області до нього підійшов ОСОБА_1,
який образив його, а потім декілька разів ударив кулаком в обличчя
та голову. Після  цього  ОСОБА_1  та  ОСОБА_4  сіли  в  автомобіль
ОСОБА_1 та поїхали, однак тут же повернулися  й  розпочали  бійку.
ОСОБА_1 звалив його з  ніг  на  землю,  сів  на  нього  зверху  та
завдавав удари по обличчю та голові. Під час бійки він відчув,  як
із сумочки на поясі виймають мобільний телефон. В цей момент  біля
нього знаходилися лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4
 
     Показання  потерпілого  ОСОБА_6  за  змістом  є  аналогічними
показанням потерпілого ОСОБА_5 Крім того, ОСОБА_6 показав, що  під
час бійки його з ОСОБА_1  та  ОСОБА_4  він  відчув,  як  хтось  із
нападників зірвав у нього з шиї мобільний телефон.  Разом  з  тим,
всі удари йому наносив ОСОБА_1, а інших осіб, які б  могли  в  цей
момент заволодіти його телефоном, поряд не було.
 
     Такі   показання   потерпілих   підтверджуються   показаннями
засуджених, в яких вони визнавали,  що  між  ними  та  потерпілими
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відбулася обопільна бійка, в  якій  інші  особи
участі не брали.
 
     Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_4.  підтверджується  показаннями
свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, в присутності яких  безпосередньо  після
бійки потерпілі виявили відсутність своїх мобільних телефонів.
 
     Засуджений ОСОБА_1 в ході досудового  слідства  свою  вину  у
вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
визнавав. Зазначене підтверджується протоколом обшуку та вилучення
у кімнаті, де проживав ОСОБА_1,  речовини  рослинного  походження,
яка  відповідно  до  висновку  фізико  -  хімічної  експертизи   є
наркотичним засобом.
 
     Суд дав належну оцінку та спростував твердження  ОСОБА_1  про
те, що наркотичний засіб належить не йому  і  обгрунтовано  визнав
його винним у незаконному  придбанні  та  зберіганні  наркотичного
засобу без мети збуту.
 
     Дії засуджених ОСОБА_1 та ОС ОБА_4.  за  ч.2  ст.187  та  ч.2
ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а засудженого ОСОБА_1 ще й  за  ч.1
ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.
 
     Призначене їм покарання відповідає вимогам ст.65  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Перевіркою матеріалів справи не  встановлено  порушень  вимог
кримінально - процесуального закону, які б перешкоджали, чи  могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний, обгрунтований і справедливий вирок.
 
     З  огляду  на  викладене  та  керуючись  ст.394  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів -
 
     УХВАЛИЛА:
 
     відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
 
     Судді:
 
     КОНОВАЛОВ В.М. КУЗЬМЕНКО О.Т. МОРОЗ М.А.