У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Вус С.М., Нікітіна Ю.I.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої
ОСОБА_2. та цивільного відповідача ЗАТ "Міська страхова компанія"
на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2006
року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 березня
2007 року.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2006
року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження,
громадянина України, раніше судимого
22.09.2004 року за ст.ст. 142 ч. 2, 263 ч. 1, 19 ч. 6
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі без
конфіскації майна з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_1. призначено остаточне покарання у виді 5 років 1
дня позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. на відшкодування
моральної шкоди 5000 грн., на користь Одеської клінічної лікарні
№11 - 275 грн. 75 коп. та з ЗАТ "Міська страхова компанія" на
користь ОСОБА_2. на відшкодування матеріальної та моральної
шкоди - 21933 грн. 60 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 березня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1змінено, призначене покарання за ч. 2
ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшено до покарання у виді штрафу в розмірі 1190
грн., а попередній вирок ухвалено виконувати самостійно. В решті
вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1визнано винним у тому, що 25 грудня
2005 року, приблизно о 12 год. 30 хв., керуючи технічно справним
автобусом "Еталон БАЗ" та рухаючись в м. Одесі по вул. Академіка
Вильямса, він допустив порушення п.п. 12.1, 18.1 Правил дорожнього
руху і на нерегульованому пішохідному переході вчинив наїзд на
ОСОБА_3., яка переходила вулицю, заподіявши їй тяжкі тілесні
ушкодження, що спричинили її смерть.
У касаційних скаргах:
- потерпіла ОСОБА_4. просить ухвалу апеляційного суду щодо
ОСОБА_1скасувати через невідповідність призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При
цьому потерпіла посилається на те, що ОСОБА_1 раніше судимий за
умисні злочини, від яких його звільнено на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, але під час іспитового строку знову вчинив
тяжкий злочин. Тому призначення засудженому покарання у виді
штрафу із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
потерпіла
вважає незаконним та таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у зв'язку з чим просить вирок суду першої
інстанції, за яким ОСОБА_1. призначено реальне покарання за
сукупністю вироків, залишити без зміни.
- представник цивільного відповідача ЗАТ "Міська страхова
компанія" просить про зміну вироку в частині цивільного позову та
зменшення розміру відшкодування моральної і матеріальної шкоди на
користь ОСОБА_2. з 21933 грн. 60 коп. до 12648 грн. 10 коп.,
посилаючись на неправильний підрахунок судом заподіяної
матеріальної шкоди, понесеної потерпілою на лікування ОСОБА_3., а
також виготовлення і встановлення їй пам'ятника.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове
задоволення касаційних скарг шляхом скасування ухвали апеляційного
суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають
частковому задоволенню з таких підстав.
Iз матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції
ОСОБА_1визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі строком на 5
років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком
2 роки, а з урахуванням того, що він вчинив цей злочин під час
іспитового строку за попереднім вироком, остаточне покарання йому
призначено за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
також у виді позбавлення волі строком на 5 років та 1
день з позбавленням права керувати транспортними засобами строком
2 роки.
Проте при розгляді справи апеляційним судом покарання
засудженому пом'якшено із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян.
Проте призначення засудженому ОСОБА_1. штрафу свідчить про
явну несправедливість цього покарання внаслідок м'якості, оскільки
апеляційним судом при його призначені в достатній мірі не
врахована тяжкість злочину та особа засудженого. Зокрема,
внаслідок порушення засудженим правил безпеки дорожнього руху,
потерпілу ОСОБА_3. було смертельно травмовано. При цьому
апеляційний суд залишив поза увагою той факти, що потерпіла
знаходилася на пішохідному переході, що свідчить про грубе
порушення ОСОБА_1. правил дорожнього руху та підвищену суспільну
небезпечність вчиненого ним злочину. Також апеляційним судом не
враховано, що злочин засудженим було вчинено під час іспитового
строку за попереднім вироком, яким його було засуджено за вчинення
умисних злочинів до позбавлення волі, але звільнено від відбування
покарання з іспитовим строком. Вказані обставини свідчать про
підвищену суспільну небезпечність особи самого засудженого
ОСОБА_1.
Таким чином, пом'якшення засудженому покарання апеляційним
судом із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призвело до
призначення явно несправедливого покарання тяжкості вчиненого
злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Тому відповідно
до ст. 372 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
ухвала апеляційного суду щодо
засудженого ОСОБА_1підлягає скасуванню, а справа - направленню на
новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду
слід врахувати, що якщо ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин
за обставин, встановлених судом у вироку, то призначення йому
покарання із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді
штрафу є явно несправедливим внаслідок м'якості, бо не відповідає
вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
щодо призначення засудженому
покарання, необхідного і достатнього для його виправлення та
попередження нових злочинів, про що обгрунтовано зазначено в
касаційній скарзі потерпілої.
Разом із тим прохання потерпілої про залишення вироку суду
першої інстанції без зміни задоволенню не підлягає, бо в даному
конкретному випадку прийняття такого рішення є законною
прерогативою апеляційного суду.
Оскільки ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню за
касаційною скаргою потерпілою із направленням справи на новий
апеляційний розгляд, то й доводи цивільного відповідача ЗАТ
"Міська страхова компанія" про необгрунтованість стягнення певних
сум на відшкодування заподіяної шкоди на користь потерпілої
підлягають перевірці при новому розгляді справи апеляційним судом.
Тому доводи касаційних скарг підлягають частковому
задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2. та цивільного
відповідача ЗАТ "Міська страхова компанія" задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2007
року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Вус С.М. Нікітін Ю.I.