У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Редьки А.I.

     суддів

     Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1  та
захисника ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного  суду  м.
Дніпропетровська від 30 червня 2006 року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     раніше не судимого, -

     засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  1  року
виправних робіт з відрахуванням в доход держави  15  відсотків  із
суми  заробітку  без  позбавлення  права  керувати   транспортними
засобами.

     По справі також вирішені цивільні позови.

     Ухвалою Апеляційного суду  Дніпропетровської  області  від  6
вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він  27  січня  2005  року,
приблизно о 15 годині 10  хвилин,  керуючи  автомобілем  ГАЗ-3307,
державний номер НОМЕР_1, який належав ООО  "Дніпротрансагрострой",
рухаючись вул. Героїв Сталінграда з боку вул. Кротова  в  напрямку
вул. Шинної у м. Дніпропетровську,  в  порушення  вимог  п.  16.13
Правил дорожнього руху України, під'їжджаючи до перехрестя з  вул.
Перемоги, при виконанні повороту наліво  не  пропустив  автомобіль
ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_2 під керуванням  водія  ОСОБА_3,
який рухався по вул. Героїв Сталінграда  в  зустрічному  напрямку,
виїхав на його смугу руху, внаслідок  чого  сталося  зіткнення.  В
результаті  ДТП  водій  автомобіля   ВАЗ-21093   ОСОБА_3   отримав
середньої тяжкості тілесні ушкодження.

     У касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1  та  його  захисник
ОСОБА_2 вказують на неповноту  досудового  та  судового  слідства,
недопустимість, як  доказу,  відтворення  обстановки  та  обставин
події, зазначають, що висновки про винуватість ОСОБА_1 суд  зробив
лише на  технічно  неспроможних  показаннях  потерпілого,  просять
вирок щодо засудженого  скасувати,  а  справу  направити  на  нове
розслідування.

     Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню  не
підлягає.

     Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні  злочину  за
обставин, викладених у вироку, грунтуються на  зібраних  у  справі
доказах,  зокрема,  показаннях   потерпілого   ОСОБА_3,   експерта
ОСОБА_4,  даних  протоколів  огляду   місця   події,   відтворення
обстановки  та  обставин  події,  огляду  та  перевірки  технічних
засобів,   висновків   судово-медичної   та   судово-автотехнічної
експертиз.

     Доводи касаційної скарги  засудженого  про  необгрунтованість
його засудження є безпідставними, вони ретельно перевірялися судом
апеляційної  інстанції  та  не  знайшли  свого   підтвердження   в
матеріалах справи.

     Так,  із  показань   потерпілого   ОСОБА_3   убачається,   що
засуджений, при виконанні маневру  повороту  наліво  не  дав  йому
дорогу, при цьому він (ОСОБА_3)  рухався  рівнозначною  дорогою  у
зустрічному напрямку.

     Показання потерпілий  послідовно  давав  під  час  досудового
слідства та в суді, детально показував про обставини ДТП  під  час
відтворення  обстановки  та  обставин  події.  Не  довіряти   його
показанням у суду підстав не було.

     Згідно висновку  судово-автотехнічної  експертизи  дії  водія
ОСОБА_1 не відповідають вимогам п. 16.13  Правил  дорожнього  руху
України та знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.

     Такий висновок експерт ОСОБА_4 повністю підтримав у  судовому
засіданні.

     Також суд правильно дав критичну оцінку  показанням  експерта
ОСОБА_5, оскільки йому  та  експерту  ОСОБА_4  були  надані  різні
вихідні дані.

     Суд дав правильну юридичну оцінку зібраним по справі  доказам
і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1  за  ч.  1  ст.  286  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Покарання йому за цим законом призначено з додержанням  вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Посилання у касаційній скарзі засудженого  та  захисника  про
недопустимість, як доказу,  протоколу  відтворення  обстановки  та
обставин події  є  безпідставними,  оскільки  зазначений  протокол
відповідає вимогам ст.ст. 194, 195 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Iстотних  порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону
України, які могли б тягти зміну чи скасування судових рішень,  не
виявлено.

     На підставі наведеного  та  керуючись  ст.  394  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     У  задоволенні  касаційної  скарги  засудженого  ОСОБА_1   та
захисника ОСОБА_2 відмовити.

                            С у д д і:

            Редька А.I. Лавренюка М.Ю. Заголдний В.В.