У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Редьки А.I.

     суддів

     Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року
кримінальну справу за  касаційною  скаргою  захисника  ОСОБА_1  на
постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

     Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки  Крим
від 5 червня 2006 року

     ОСОБА_2,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     раніше не судимого, -

     засуджено :

     - за  ч.  1  ст.  122  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2   роки
позбавлення волі;

     - за  ч.  2  ст.  365  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  4   роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
оперативною та керівною роботою в органах  міліції  строком  на  3
роки.

     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено 4  роки  позбавлення  волі  з
позбавленням права обіймати посади,  пов'язані  з  оперативною  та
керівною роботою в органах міліції строком на 3 роки.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_2  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  3
роки.

     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_2
покладено обов'язки: не виїжджати  за  межі  України  без  дозволу
органу  кримінально-виконавчої  системи  на  постійне  проживання,
повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

     По справі також вирішено цивільний позов та стягнуто кошти за
проведення експертиз.

     Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  12
вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

     ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, за викладених у вироку
обставин, 11 грудня 2005  року,  приблизно  о  1  годині,  поблизу
АДРЕСА_1, умисно вистрілив  з  пістолета  в  потерпілого  ОСОБА_3,
спричинивши йому  середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження,  після
чого, о 1 годині 30 хвилин,  будучи  службовою  особою  -  старшим
уповноваженим групи кримінального розшуку Гурзуфського  відділення
міліції Ялтинського МВ ДУ МВС України в АР Крим,  перевищив  владу
та службові  повноваження,  тобто  умисно  вчинив  дії,  які  явно
виходять за межі наданих йому прав та  повноважень,  що  заподіяло
істотну шкоду охоронюваним законом правам та  інтересам  громадян,
що супроводжувалося насильством, застосуванням зброї та діями,  що
ображали особисту гідність потерпілого.

     У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 не
перебував  при  виконанні  службових  обов'язків,  був   тверезий,
поведінку потерпілого та його друзів розцінив як  можливий  напад,
зробив попереджувальний постріл і рикошетом влучив у  ОСОБА_3,  що
підтверджується висновком  судово-медичної  експертизи.  Тому,  на
його думку, мала  місце  необережна  форма  вини,  крім  того  він
перебував у стані  оборони,  вказує  на  неповноту  досудового  та
судового  слідства,  відсутність  доказів  вини   підзахисного   у
вчиненні  злочину,  передбаченого  ч.  2  ст.   365   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , неправильність висновків судово-медичної  експертизи,
просить вирок та ухвалу скасувати, а справу закрити за відсутністю
в діях ОСОБА_2 складу зазначеного злочину.

     Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не
підлягає.

     Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів  за
обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних  по  справі
доказах, зокрема, показаннях потерпілих  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  даних
висновків     судово-медичної,     судово-медико-криміналістичної,
судово-балістичної експертиз та інших матеріалах справи.

     Доводи захисника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 перебував у стані
необхідної оборони суперечать  зібраним  по  справі  доказам,  які
свідчать про відсутність загрози життю та здоров'ю  засудженого  з
боку потерпілого чи інших осіб.

     Твердження у касаційній скарзі про те, що куля  від  пострілу
ОСОБА_2  влучила  у  ОСОБА_3   рикошетом   суперечать   показанням
потерпілого, який під час  досудового  слідства  і  в  суді  давав
послідовні показання про те, що засуджений виставив руку з  салону
автомобіля  та   зробив   постріл   у   нього.   Згідно   висновку
судово-медичної  експертизи  постріл  було  зроблено  з   близької
відстані. Зазначений висновок є повним та науково обгрунтованим.

     Посилання у скарзі захисника про відсутність в  діях  ОСОБА_2
складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обгрунтовано
визнані  безпідставними.  Згідно  правильно   встановлених   судом
фактичних обставин справи, після звернення потерпілого  ОСОБА_3  в
органи міліції з приводу його поранення, засуджений, як  працівник
міліції погрожував потерпілим з цього  приводу,  застосовуючи  при
цьому зброю.

     Аналіз зібраних по справі доказів  дає  підстави  касаційному
суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за
ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Покарання йому призначено у відповідності до вимог ст. 65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Iстотних  порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону
України не виявлено.

     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  394  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1відмовити.

                           С у д д і :

             Редька А.I. Лавренюк М.Ю. Заголдний В.В.