У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М., Кузьменко О.Т.
Кузьменко О.Т.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення
про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької
області від 15 лютого 2007 року кримінальну справу по
обвинуваченню
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, судимості не має,
за ч.3 ст.302 і ч.3 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закрито на
підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в її
діях складу злочинів .
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня
2007 року зазначену постанову залишено без змін.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому,
що вона у листопаді 2006 року у м. Бердянську Запорізької області
втягнула неповнолітню ОСОБА_2 у заняття проституцією та з метою
наживи вчинила звідництво для розпусти із залученням цієї ж
неповнолітньої.
За змістом касаційного подання прокурор, посилаючись на
безпідставність закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1,
оскільки, на його думку, вона є суб'єктом інкримінованих їй
органами слідства злочинів, просить судові рішення скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що у
задоволенні касаційного подання слід відмовити.
Твердження прокурора у поданні про безпідставність закриття
судом першої інстанції кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч.3
ст.302 і ч.3 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, провівши попередній
розгляд кримінальної справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст.302
і ч.3 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд першої інстанції прийняв
рішення про закриття кримінальної справи щодо неї. Мотивуючи своє
рішення, він зазначив у постанові, що у її діях відсутній склад
інкримінованих злочинів, оскільки ОСОБА_1 на момент учинення
вказаних діянь була неповнолітньою, а тому не є суб'єктом
злочинів, передбачених ч.3 ст.302 і ч.3 ст.303 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. З цим рішенням суду першої інтонації погодилася
апеляційна інстанція, а також погоджується й колегія суддів
касаційного суду, оскільки воно грунтується на роз'ясненнях, що
містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27
лютого 2004 року №2 ( v0002700-04 ) (v0002700-04)
"Про практику застосування
законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у
злочинну чи іншу антигромадську діяльність".
Відповідно до п. п. 3, 4 зазначеної Постанови Пленуму
Верховного Суду України кримінальній відповідальності за втягнення
неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність
можуть бути піддані особи, які на час вчинення цих дій досягли
вісімнадцятирічного віку.
Суд, урахувавши вимоги зазначеної постанови та, що ОСОБА_1 на
час учинення інкримінованих діянь не досягла вісімнадцятирічного
віку, законно й обгрунтовано закрив щодо неї кримінальну справі на
підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в її
діях складу злочинів.
При цьому суд істотних порушень вимог
кримінально-процесуального закону не допустив, оскільки,
закриваючи справу, виходив з обсягу того обвинувачення, яке
пред'явлено ОСОБА_1 органами досудового слідства.
З огляду на викладене передбачені законом підстави для
призначення справи до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Судді:
КОНОВАЛОВ В.М. СКОТАРЬ А.М. КУЗЬМЕНКО О.Т.