У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.

     суддів

     Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.

     Кузьменко О.Т.

     Кузьменко О.Т.,

     за участю прокурора

     Сухарєва О.М.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року
кримінальну справу за  касаційним  поданням  заступника  прокурора
Луганської області на вирок  Краснодонського  міськрайонного  суду
Луганської області від 30 січня 2007 року щодо ОСОБА_1

     Цим вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, судимості не має,

     засуджено за ч.1 ст.190  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік
обмеження волі.

     На підставі ст.75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  1
рік. До неї також застосовано вимоги, передбачені ст.76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     В апеляційному порядку вирок не переглядався.

     ОСОБА_1  визнано  винуватою  у  тому,   що   вона   у   стані
алкогольного сп'яніння 24 листопада  2006  року  у  м.  Суходольск
Луганської області шляхом зловживання довірою заволоділа мобільним
телефоном "Самсунг" ОСОБА_2вартістю 700 грн.

     У касаційному поданні прокурор,  посилаючись  на  неправильне
застосування щодо ОСОБА_1, яка має  дітей  віком  до  чотирнадцяти
років, покарання у виді обмеження волі, що суперечить вимогам  ч.3
ст.61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , та м'якість призначеного  покарання,
просить вирок скасувати,  а  справу  направити  на  новий  судовий
розгляд.

     Заслухавши доповідача,  висновок  прокурора,  який  касаційне
подання підтримав частково і просив вирок суду змінити, звільнивши
засуджену від  покарання,  перевіривши  матеріали  справи,  доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що  касаційне  подання
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

     Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у  вчиненні
зазначеного   у   вироку   злочину    підтверджується    доказами,
дослідженими судом, і не заперечуються у касаційному поданні.

     Дії засудженої  правильно  кваліфіковано  за  ч.1  ст.190  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Проте, при призначенні засудженій покарання у виді  обмеження
волі суд допустив помилку.

     Зокрема, відповідно  до  ч.3  ст.61  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
покарання у виді обмеження волі не  застосовується  до  жінок,  що
мають дітей віком до чотирнадцяти років .

     Як видно з матеріалів справи, на момент постановлення  вироку
ОСОБА_1 мала двох дітей 09.08.2002 та 13.10.2004  року  народження
(а.с.66,68), а тому у відповідності  до  вимог  ст.61  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
          їй  не  могло  бути  призначено  таке  покарання,  як
обмеження волі.

     За  таких  обставин  доводи  прокурора  про   те,   що   суд,
призначивши засудженій покарання у виді  обмеження  волі,  порушив
вимоги закону, є обгрунтованими.

     Санкцією ч. 1 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , крім  обмеження
волі, передбачені такі види покарання як виправні роботи та штраф.

     Однак ОСОБА_1 не може бути призначено виправні роботи, в тому
числі і з застосуванням ст. 75 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  оскільки
такий  вид  покарання  відповідно  до   ст.   57   цього   Кодексу
відбувається за місцем роботи засудженого, а ОСОБА_1 не працює.

     Штраф є покаранням,  яке  належить  відбувати  реально,  і  у
зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вироком суду  звільнена  від  відбування
покарання з випробуванням, застосування до  неї  штрафу  у  даному
випадку є більш суворим покаранням.

     Так як прокурор, вказуючи про скасування вироку і направлення
кримінальної справи  на  новий  судовий  розгляд  і  у  зв'язку  з
м'якістю призначеного ОСОБА_1  покарання,  у  касаційному  поданні
доводів на підтвердження  м'якості  покарання  не  навів,  колегія
суддів не вбачає підстав для скасування вироку  з  цих  мотивів  і
направлення справи на новий судовий розгляд.

     Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 постанові Пленуму
Верховного Суду України від 24.10.2004р. "Про практику призначення
судами кримінального покарання", у випадку, коли санкцією  статті,
за якою засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з
огляду на її вік та стан не можуть бути до неї  застосовані,  суд,
за наявності до того  підстав,  відповідно  до  ст.7  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
           повинен    звільнити    особу    від    кримінальної
відповідальності або звільнити засудженого від покарання.

     Оскільки до ОСОБА_1, з урахуванням її  стану,  не  може  бути
застосоване покарання у виді обмеження волі, а інші види покарання
за конкретних обставин  справи  призначити  не  можна,  ураховуючи
відсутність підстав для  звільнення  засудженої  від  кримінальної
відповідальності за вчинений злочин відповідно до ст.7 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , вирок суду  підлягає  зміні  зі  звільненням  її  від
покарання за ч.1 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     З  огляду  на  викладене  передбачені  законом  підстави  для
скасування вироку і направлення справи на  новий  судовий  розгляд
відсутні.

     Керуючись ст. 395 і  396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів, -

                         У Х В А Л И Л А:

     касаційне подання  заступника  прокурора  Луганської  області
задовольнити частково.

     Вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської  області
від 30 січня 2007 року щодо ОСОБА_1  змінити,  виключити  з  нього
рішення суду про призначення засудженій покарання у виді обмеження
волі на 1 рік та застосуванням щодо неї ст.ст. 75, 76  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         і вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.1 ст.190 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         зі звільненням від покарання.

     Судді:

     КОНОВАЛОВ В.М. КУЗЬМЕНКО О.Т. СКОТАРЬ А.М.