У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 грудня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області на вирок Ровеньківського міського
суду Луганської області від 17 серпня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1народження,
уродженця с. Красний колос м. Ровеньки Луганської області,
громадянина України,
судимого 31 жовтня 2005 року Ровеньківським міським судом
Луганської області за ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково
приєднано частину невідбутого покарання за попереднім вироком у
виді 2 років позбавлення волі та остаточно визначено 5 років
позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених
пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
уродженця с. Рафайлівка Антрацитівського району
Луганської області, громадянина України,
судимого 17 січня 2005 року Антрацитівським міським судом
Луганської області за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5
років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 3 роки, -
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у розмірі 5
000 грн., за ч. 1 ст. 396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у розмірі 1 000 грн.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 грн.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження,
уродженця с. Рафайлівка Антрацитівського району
Луганської області, громадянина України,
судимого 13 липня 2005 року Ровеньківським міським судом
Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 1 рік, -
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення
волі, на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково
приєднано частину невідбутого покарання за попереднім вироком у
виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначено 5 років
позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених
пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_4
IНФОРМАЦIЯ_4народження,
уродженця с. Рафайлівка Антрацитівського району
Луганської області, громадянина України,
не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених
пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на
користь потерпілої ОСОБА_5. на відшкодування матеріальної шкоди 8
150 грн.15 коп.; з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 солідарно на користь
потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 1 740 грн.;
з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 588 грн. 38 коп. судових витрат з кожного по
294 грн.19 коп.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. визнано винними та
засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Так, 10 листопада 2005 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1 і
ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за
попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим
майном, із корисливих міркувань, прийшли у двір АДРЕСА_1 де через
наявний біля гаража лаз проникли в гараж, звідки таємно викрали
майно, що належало ОСОБА_6, на загальну суму 2 840 грн., після
чого з місця злочину втекли, обернувши викрадене на свою користь.
10 листопада 2005 року приблизно о 21 годині 20 хвилин
ОСОБА_2. у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на
приховування злочину, перебуваючи по АДРЕСА_1, достовірно знаючи
про те, що ОСОБА_2. і ОСОБА_1 вчинили крадіжку чужого майна з
гаража, розташованого по АДРЕСА_1 допоміг перенести і сховати
викрадене в будинку у ОСОБА_1, розташованого по АДРЕСА_2
Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2. 16 грудня 2005 року приблизно о
01 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за
попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим
майном, з корисливих міркувань, прийшли до магазину "Каприз",
розташованому на кварталі Гагаріна, 22 у м. Ровеньки Луганської
області, орендованого ОСОБА_5, де ОСОБА_2. залишився на вулиці
біля магазину з метою попередження ОСОБА_1 про появу сторонніх
осіб, а ОСОБА_1 через вікно проник у приміщення магазину, звідки
таємно викрали майно і гроші, що належали ОСОБА_5, на загальну
суму 8 227 грн. 25 коп. та з місця злочину втекли, обернувши
викрадене на свою користь.
04 січня 2006 року приблизно о 22 годині ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою,
маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих міркувань,
перебуваючи в будинку ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_3, шляхом
зловживання довірою заволоділи мобільним телефоном "Samsung
С-200", вартістю 500 грн. в силіконовому чохлі вартістю 15 грн.,
телефонною карткою UMC "Сім'я" вартістю 60 грн. на рахунку якої
було 5 грн., що належали ОСОБА_6 Після того, як ОСОБА_6 стали
відомі протиправні наміри ОСОБА_3 і ОСОБА_4, останні, ігноруючи
вимогу потерпілого про повернення належного йому майна, обернули
викрадене на свою користь, спричинивши потерпілому матеріальну
шкоду на загальну суму 580 грн.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду
про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, просить
вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю
призначеного їм покарання тяжкості злочину і особам засуджених.
При цьому посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_3
покарання за сукупністю вироків, безпідставно дійшов висновку про
можливість їх виправлення без відбування покарання і повторно
звільнив їх від покарання на підставі статей 75, 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, при призначенні ОСОБА_2 покарання за
вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст.
396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд без достатньої наявності
пом'якшуючих обставин, не мотивуючи свого рішення, призначив
основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
перейшов до іншого, більш м'якого виду покарання - штрафу, не
передбаченого в санкціях статей за злочини, за якими кваліфіковані
дії ОСОБА_2, чим порушив вимоги ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
суд не врахував обставину, яка обтяжує покарання - вчинення
злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Цей вирок щодо ОСОБА_4 не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який
підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та
доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає
задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при
призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого
злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують
покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене
покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження
нових злочинів.
Цих вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не дотримався.
Так, суд, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, який законом
(ч. 5 ст. 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
) віднесено до тяжких, та ч. 1
ст. 396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, який за законом віднесено до
злочинів середньої тяжкості, призначив йому покарання із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та перейшов до іншого,
більш м'якого виду покарання - штрафу, не передбаченого в санкціях
статей за злочини, за якими кваліфіковані його дії. При цьому у
вироку переконливих мотивів прийнятого рішення не навів.
Разом із цим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. за
місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий,
вчинив тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості у стані
алкогольного сп'яніння та у період іспитового строку за попереднім
вироком.
За таких обставин, посилання суду на з'явлення ОСОБА_2 із
зізнанням, визнання ним своєї вини та щире каяття з урахуванням
наведених даних про його особу, колегія суддів вважає недостатніми
для висновку про можливість за вчинення тяжкого злочину та злочину
середньої тяжкості призначення покарання із застосування ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 і ОСОБА_3
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд належним чином не мотивував, які саме
дані про їх особи дають підстави про можливість виправлення за
суджених без відбування покарання.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 раніше
були засуджені, але належних висновків для себе не зробили, на
шлях виправлення не стали та вчинили нові злочини у період
іспитового строку за попереднім вироком.
Цим обставинам суд у вироку належної оцінки не дав та
безпідставно повторно при призначенні покарання застосував до
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи
касаційного подання щодо м'якості призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 покарання, є обгрунтованими.
Ураховуючи викладене, вирок Ровеньківського міського суду
Луганської області від 17 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 і
ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий
судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та
об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за
умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити
ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 покарання, яке відповідало б вимогам
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки призначене їм покарання за
даним вироком слід вважати невиправдано м'яким.
Керуючись статями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Луганської області
задовольнити.
Вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 17
серпня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 с к а с у в а т
и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в
іншому складі суду.
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Пивовар В.Ф. Канигіна Г.В.