У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Нікітіна Ю.I., Філатова В.М.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві "4" грудня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на
вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від
18 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області
від 28 березня 2006 року стосовно ОСОБА_1 Зазначеним вироком
ОСОБА_1, народженого IНФОРМАЦIЯ_1 р., громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ст. 128 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1від
відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим
строком 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2006
р. зазначений вирок залишений без змін.
За вироком суду ОСОБА_1визнано винним у тому, що 11 серпня
2006 р. у 16.00 він, перебуваючи у літній кухні на подвір'ї свого
будинку АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп'яніння, на грунті
особистих неприязних стосунків, під час сварки необережно
спричинив тяжке тілесне ушкодження своїй дружині ОСОБА_2,
штовхнувши її у той момент, коли вона тримала ножа, повернутого
лезом у бік її живота.
У касаційному поданні поставлено питання про скасування
постановлених стосовно ОСОБА_1судових рішень у зв'язку з
невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи,
неправильним застосуванням кримінального закону щодо кваліфікації
дій засудженого та невідповідністю призначеного покарання ступені
тяжкості злочину через його м'якість, а також про направлення
справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_1у нанесенні необережного тяжкого тілесного
ушкодження ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку, доведено
зібраними у справі доказами, у тому числі його показаннями, у яких
ОСОБА_1повністю визнав вину у нанесенні необережного тілесного
ушкодження, а також показаннями самої потерпілої, у яких вона
стверджувала про необережне спричинення їй ножового поранення
ОСОБА_1
Як убачається з висновків додаткової судово-медичної
експертизи, поранення могло статися за обставин, про які свідчать
ОСОБА_1та потерпіла (а.с.131).
Тому посилання у поданні на те, що ОСОБА_1умисно наніс ножове
поранення ОСОБА_2, позбавлено підстав.
З урахуванням того, що дійсні причини, мотиви та обставини
конфлікту між подружжям достовірно відомі тільки їм, а також
відповідно до положень ст. 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про те, що обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, і
усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь,
на думку колегії суддів, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов
висновку про необережне нанесення ОСОБА_1тяжкого тілесного
ушкодження потерпілій і правильно кваліфікував його дії за ст. 128
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. З цим висновком вірно погодився і
апеляційний суд.
При обранні міри покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,
особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання,
а також позицію потерпілої, яка чоловіка пробачила і не бажає, щоб
він був позбавлений волі (а.с.102-103).
Тому підстав для скасування судових рішень, як про це
поставлено питання у поданні прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.
С У Д Д I:
Присяжнюк Т.I. Нікітін Ю.I. Філатов В.М.