У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Вус С.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Вінницької області на вирок Липовецького районного суду Вінницької
області від 15 березня 2007 року щодо ОСОБА_1.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження,
раніше не судимого,
засуджено із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
:
1 за ч.1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2 за ч.2 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
штрафу в розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів засудженому призначено остаточне покарання у виді штрафу
у розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за
таких обставин.
ОСОБА_1, працюючи сільським головою с. Струтинка Липовецького
району Вінницької області, тобто будучи службовою особою органів
місцевого самоврядування, після проведення 19 сесії 4 скликання
Струтинецької сільської ради 27.01.2006 року підробив протокол
засідання сесії та рішення № 123 вказаної сесії.
У даних документах ОСОБА_1 вказав, що на сесії сільської ради
розглядалось питання про встановлення надбавок до посадового
окладу сільському голові та прийнято рішення про встановлення йому
як сільському голові надбавок за високі досягнення у праці у
розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг
посадової особи місцевого самоврядування; за інтенсивність праці в
розмірі 70% посадового окладу з урахуванням рангу в межах фонду
заробітної плати та, при умові виконання бюджету, - про щомісячне
преміювання з січня 2006 року у розмірі 33,3% від посадового
окладу в межах фонду оплати праці, хоча зазначене питання на даній
сесії не обговорювалось та рішення по ньому не приймалось. На
підставі вказаних протоколу та рішення Струтинської сільської ради
ОСОБА_1 із лютого 2006 року по вересень 2006 року незаконно
отримав та привласнив з бюджету 7389грн. 47 коп., якими
розпорядився на власний розсуд.
У апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області
стверджує, що суд, не мотивуючи належним чином своє рішення, при
призначенні ОСОБА_1 покарання неправильно застосував ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, внаслідок чого йому було призначено м'яке
покарання. При цьому посилається на те, що із резолютивної частини
вироку не вбачається, до якої статті кримінального закону (ч.1
ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
чи ч.2 ст.191 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
), а також до основного чи додаткового покарання,
застосовано ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Стверджує, що при
визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на
підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд помилково призначив
покарання не ОСОБА_1, а іншій особі - ОСОБА_2 Просить скасувати
вирок щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за
ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у касаційному
поданні не заперечуються.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням тяжкості вчинених злочинів,
позитивних характеристик ОСОБА_1, який учинив злочини вперше, в
судовому засіданні повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у
скоєному, що визнано пом'якшуючими покарання обставинами.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Призначене засудженому покарання є необхідним для його
виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати це
покарання м'яким немає.
Посилання прокурора на те, що в резолютивній частині вироку
суд не зазначив при призначенні покарання, за який із вчинених
злочинів (за ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, чи за ч.2 ст.191
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
) застосовано ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та до якого покарання - основного чи додаткового застосовано
положення цієї статті, безпідставні.
Покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді
штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян
призначено в межах санкції цієї статті.
У вироку суд послався на пом'якшуючі покарання ОСОБА_1
обставини та врахував їх при призначенні засудженому із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як основного, так і
додаткового покарання за ч.2 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зокрема, суд у мотивувальній частині вироку, врахувавши
наведені вище пом'якшуючі покарання обставини, визнав можливим
застосувати ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити засудженому
за ч.2 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання більш м'якого виду,
ніж передбачено санкцією цієї статті, без призначення додаткового
покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи
займатися певною діяльністю.
Таке рішення суду є правильним, оскільки наведені у вироку
обставини є такими, що пом'якшують покарання, істотно знижують
ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та давали підстави для
застосування ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні як
основного, так і додаткового покарання за ч. 2 ст.191 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Та обставина, що в резолютивній частині вироку щодо ОСОБА_1,
якого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1
ст.366, ч.2 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, та призначено покарання
за цими статтями кримінального закону, при визначенні остаточного
покарання за сукупністю злочинів за правилами ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд помилково вказав прізвище не ОСОБА_1, а ОСОБА_2,
не є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_1, оскільки судом
явно допущено технічну помилку, яку слід усунути в порядку ст.ст.
409, 411 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для
скасування вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий
судовий розгляд, як про це порушується питання в касаційному
поданні прокурора.
З урахуванням викладеного, підстав для призначення справи до
розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб,
визначених ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити заступнику прокурора Вінницької області у
задоволенні касаційного подання на вирок Липовецького районного
суду Вінницької області від 15 березня 2007 року щодо ОСОБА_1.
Запропонувати Липовецькому районному суду Вінницької області
усунути допущену у вироку технічну помилку в порядку,
передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
С у д д і:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Вус С.М.