У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі :
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Філатова В.М. і Нікітіна Ю.I.,
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.
та засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 04 грудня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, касаційними
скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок
апеляційного суду
м. Києва від 27 липня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця с. Дівичного
Виноградівського району Закарпатської області, раніше судимого 03
грудня 2004 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі
строком на один рік,
засуджено:
- за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на три роки;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на одинадцять років із конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 4 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на дванадцять років;
- за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років із
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке
є власністю засудженого.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця
с. Окремий хутір Закарпатської області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком десять років із конфіскацією всього
майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 4 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на одинадцять років;
- за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів
ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна,
яке є власністю засудженого.
ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, уродженку м. Києва, раніше не судиму,
засуджено:
- ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком вісім років;
- ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років;
- за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів
ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на десять років.
ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_4, уродженку села Окремий хутір
Закарпатської області, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на вісім років;
- за ч. 4 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на дев'ять років;
- за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів
ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на десять років.
Постановлено стягнути з засуджених судові витрати у дольовому
порядку по 499 грн. 70 коп. з кожного.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 і неповнолітні
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 03 жовтня 2005 року о 24 год. біля
будинків №№ 15а, 17б та 17в по проспекту Маяковського в м.
Києві, за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням тяжких
тілесних ушкоджень, вчинили напад на ОСОБА_5, поєднаний із
насильством, небезпечним для її життя і здоров'я, заволодівши
майном потерпілої - грошима в сумі 50 грн.
Як встановив суд, ОСОБА_1 втягнув неповнолітніх
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у злочинну діяльність та за пособництва
ОСОБА_3, яка спостерігала за обстановкою і мала повідомити про
небезпеку, спільно із ОСОБА_4, яка тримала потерпілу, групою осіб
з ОСОБА_2 із застосуванням фізичного насильства та із
використанням безпорадного стану, вчинили згвалтування потерпілої
ОСОБА_5, що спричинило особливо тяжкі наслідки.
Крім цього суд встановив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і
неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою
осіб з метою приховати ці злочини з особливою жорстокістю умисно
вбили
ОСОБА_5 за наступних обставин.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діючи за розподілом ролей, спостерігали за
навколишньою обстановкою і мали повідомити про небезпеку. В цей
час, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позбавляючи життя потерпілу та
усвідомлюючи, що завдають їй особливих фізичних страждань шляхом
мучення, протягом
5-10 хв. по черзі вводили їй у піхву та анальний отвір гілку
з дерева та скляну пляшку, а згодом завдали їй ударів скляними
пляшками по голові та протягом 20-25 хв. разом били потерпілу
ногами в голову та по тілу, а ОСОБА_4 - рукою по обличчю,
внаслідок чого спільними діями заподіяли потерпілій черепну
мозкову травму та вбили її.
У касаційному поданні прокурора та його доповненнях
порушується питання про зміну вироку і перекваліфікацію дій
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з ч. 4 на ч. 3 ст. 152 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки тяжкі наслідки у виді смерті настали
не в результаті згвалтування, а внаслідок умисного вбивства з
метою приховати цей та інші злочини. Прокурор вказує, що суд
необгрунтовано призначив засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 додаткове
покарання у виді конфіскації майна, яке за законом призначається
лише за вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів.
Враховуючи необхідність зміни вироку, прокурор просить
призначи ОСОБА_1 покарання за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
три
роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке
є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
дванадцять років позбавлення волі; за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст.
115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
п'ятнадцять років позбавлення волі. На
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1
призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на
п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого.
ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
десять років
позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого; за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять
років позбавлення волі; за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотирнадцять років позбавлення волі. На
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2
призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на
чотирнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого.
ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років
позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
вісім років позбавлення волі; за пунктами 4, 9, 12 ч.
2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
десять років позбавлення волі. На
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
ОСОБА_3 призначити остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на десять років.
ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вісім років
позбавлення волі; за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
дев'ять
років позбавлення волі; за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
десять років позбавлення волі. На підставі ст.
70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначити остаточне
покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1
просить вирок скасувати, закривши щодо нього провадження у справі.
У доводах зазначає, що зібраними у справі доказами його винність у
вчиненні злочинів не доведена. Вказує про те, що оговорив себе
внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства.
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить вирок
скасувати, направивши справу на нове розслідування, оскільки
жодних доказів його винності у вчиненні вбивства немає. Вказує, що
на знарядді вбивства не виявлено відбитків пальців його рук, а на
його одязі не знайдено слідів крові ОСОБА_5. Вважає, що суд
безпідставно обгрунтував вирок показаннями ОСОБА_1, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4, які дали неправдиві показання про вчинення ним злочину.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_3 просить змінити вирок і
пом'якшити призначене їй покарання. У доводах зазначає, що судом
при призначенні покарання не враховано, що насильства відносно
потерпілої вона не застосовувала. Просить врахувати, що вона
зверталась до ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 з проханням припинити застосування насильства щодо
потерпілої. Зазначає, що судом не враховано того, що вона
неповнолітньою була втягнута в злочинну діяльність і знаходилась
під впливом засудженого ОСОБА_1, щиро розкаялась, сприяла
розкриттю злочину, раніше не судима, що, на її думку, є підставою
для призначення їй більш м'якого покарання, ніж передбачено
законом.
Засуджена ОСОБА_4 вироку не оскаржила.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засуджених, які підтримали свої касаційні скарги, прокурора
Кривов'яза Я.I., який підтримав касаційне подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних
скарг та подання, колегія суддів вважає, що вони підлягають
частковому задоволенню.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і
зроблено обгрунтований висновок про доведеність винності
засуджених у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбою,
згвалтування та умисного вбивства ОСОБА_5 з особливою жорстокістю
та з метою приховати інший злочин.
Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому
законом порядку та перевірених судом наступних доказах.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 в судовому засіданні давали показання про роль
кожного з них у вчиненні злочинів щодо потерпілої ОСОБА_5 і не
заперечували своєї участі у їх вчиненні 03 жовтня 2005 року о 24
год. на алеї проспекту Маяковського у м. Києві.
При цьому ОСОБА_1 визнав, що за попередньою змовою групою
осіб з ОСОБА_2 вони напали на ОСОБА_5 і, завдавши їй ударів руками
і ногами та скляною пляшкою по голові, заволоділи її грошима в
сумі 50 грн. ОСОБА_1 ствердив, що вони з ОСОБА_2 вирішили убити
ОСОБА_5, але не просто позбавити її життя, а замучити. Для цього
ОСОБА_2 взяв дерев'яну гілку, яку протягом 5-10 хв. вводив ОСОБА_5
у піхву для того щоб завдати болю, внаслідок чого потерпіла
плакала, кричала і втрачала свідомість. ОСОБА_1 вказав, що вони
покликали ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка 3-4 рази вдарила потерпілу по
голові. ОСОБА_1 визнав, що після цього, вони з
ОСОБА_2 20-25 хв. били потерпілу ногами по голові та в живіт
і убили її.
Згідно із показаннями підсудного ОСОБА_2, напад на ОСОБА_5
було вчинено спільно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з метою
заволодіння її грошима в сумі 50 грн. ОСОБА_2 ствердив, що ОСОБА_1
також запропонував згвалтувати ОСОБА_5. Він та ОСОБА_4 силоміць
утримували її, а
ОСОБА_3 спостерігала за обстановкою і мала повідомити про
небезпеку. В цей час він та ОСОБА_1 вступили з ОСОБА_5 в статеві
зносини. ОСОБА_2 визнав, що всі четверо вони вирішили убити
ОСОБА_5, щоб вона не заявила про вчинені злочини. ОСОБА_2
ствердив, що з метою завдати болю, він вводив потерпілій у піхву
та в анальний отвір гілку та пляшку, а згодом разом з ОСОБА_1 вони
завдали їй удари ногами і пляшками по голові та
убили її.
ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала, що з метою заволодіння
майном ОСОБА_5 діяла спільно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які
напали на ОСОБА_5, били її ногами і забрали 50 грн. ОСОБА_3
заперечила, що застосовувала насильство до потерпілої. Вона
показала, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наказали їй спостерігати
за обстановкою. Вона чула, як потерпіла просила її відпустити,
кричала та кликала міліцію. Як показала ОСОБА_3, участі у
згвалтуванні та вбивстві потерпілої вона не приймала, однак
спостерігала за обстановкою і повідомила ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 про те, що йдуть люди.
ОСОБА_4 показала суду, що разом з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
вони напали на ОСОБА_5. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 били ОСОБА_5 по ногам
та в голову. ОСОБА_3 взяла потерпілу за волосся та вдарила її
обличчям об асфальт. ОСОБА_4 визнала, що завдала потерпілій кілька
ударів рукою. ОСОБА_4 ствердила, що разом із ОСОБА_3 допомагала
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 затягти потерпілу в кущі і зняти з неї штани.
Після цього ОСОБА_3 стояла на сторожі, а вона утримувала потерпілу
за руку та ногу, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згвалтували ОСОБА_5. Після
цього ОСОБА_1 сказав, що потерпіла може заявити в міліцію про
вчинені ними злочини і запропонував убити ОСОБА_5. ОСОБА_4
ствердила, що ОСОБА_3 слідкувала за обстановкою, а вона принесла
скляні пляшки, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 били потерпілу по голові і
завдавши ОСОБА_5 удари ногами по різних частинах тіла, вбили
потерпілу.
Висновок суду про винність ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у
вчинених злочинах обгрунтовано показаннями обвинувачених, які
підтверджуються сукупністю інших доказів, що є у справі.
Так, свідок ОСОБА_6 показав, що ввечері 03 жовтня 2005 року,
перебуваючи на алеї по проспекту Маяковського в м. Києві, він
бачив, як ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 напали на ОСОБА_5 та побили
її, а згодом затягнули в кущі, після чого він чув крики потерпілої
про допомогу.
Згідно з даними висновків судово-цитологічних та
імунологічних експертиз, на одязі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
виявлено кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_5 (а.
с. 25, 27, 81-86, 124, 129, 185-187, 190, 252-257 т. 2).
Як убачається із даних протоколу огляду місця події і
висновку судово-цитологічної експертизи, на місці вчинення злочину
біля трупа ОСОБА_5 було виявлено дерев'яну гілку із слідами калу
та крові, яка може належати ОСОБА_5.
Суд обгрунтовано визнав винними ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у
вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю, оскільки
даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5
встановлено велику кількість тілесних ушкоджень, які були
заподіяні їй прижиттєво і тому завідомо для винних завдали
потерпілій особливих страждань .
Таким чином, дослідивши ці докази у сукупності, суд правильно
кваліфікував дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187,
пунктами 4, 9, 12, ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Доводи скарг засуджених про неправильну кваліфікацію їх дій,
колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки суд ретельно
дослідив докази, які мали значення для з'ясування змісту і
спрямованості умислу винних.
Сукупністю досліджених у справі доказів встановлено, що
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 брали участь у позбавленні життя
ОСОБА_5 за попередньою домовленістю як співвиконавці, які
заздалегідь (до початку цього злочину) домовились про його спільне
вчинення, а ОСОБА_3 хоча й не вчинювала дій, якими безпосередньо
було заподіяно смерть потерпілій, але, будучи об'єднаною з іншими
співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на
позбавлення ОСОБА_5 життя, здійснила частину того обсягу дій, який
група вважала за необхідне виконати для реалізації цього умислу.
ОСОБА_3 утримувала потерпілу, вела спостереження за обстановкою
безпосередньо перед вбивством та під час його вчинення з метою
забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство, отже колегія
суддів вважає, що вона правильно визнана співвиконавцем умисного
вбивства ОСОБА_5.
Разом з тим, перевіривши доводи касаційного подання прокурора
про те, що дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 неправильно
кваліфіковано за ч. 4 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як вчинення
згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, колегія
суддів вважає їх обгрунтованими з таких підстав.
Суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили умисне вбивство ОСОБА_5 через деякий час
після скоєння згвалтування з метою приховати цей злочин, але не
взяв до уваги, що у даному випадку смерть потерпілої не може
розглядатись як підстава для інкримінування кваліфікуючої ознаки
"особливо тяжкі наслідки", а тому їх дії слід кваліфікувати за ч.
3 ст. 152 КК як згвалтування, вчинене групою осіб. При цьому, в
порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок суду підлягає зміні
і щодо ОСОБА_4.
Установивши, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вступали у статеві зносини
з ОСОБА_5 із застосуванням фізичного насильства та із
використанням безпорадного стану, а ОСОБА_3 була співучасником
цього злочину і сприяла їм у вчиненні згвалтування шляхом ведення
спостереження за обстановкою, дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати
за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Перекваліфковуючи дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та
призначаючи їм покарання за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є
особливо тяжким, особу винних та обставини, що пом'якшують
покарання, зокрема те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 раніше не
судимі, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили цей злочин будучи
неповнолітніми.
Обгрунтованими є доводи подання прокурора і щодо
неправильного застосування кримінального закону при призначенні
покарання за вчинення умисного вбивства, оскільки суд безпідставно
призначив засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 додаткове покарання у виді
конфіскації майна, яке за законом призначається лише за вчинення
умисного вбивства з корисливих мотивів.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи
засуджених про надмірну суворість призначеного їм покарання. Судом
ураховано ступінь тяжкості вчинених ними особливо тяжких злочинів,
особи винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_3, суд урахував її роль у
вчиненні злочинів і те, що вона на момент їх вчинення була
неповнолітньою, щиро розкаялась і сприяла розкриттю злочину.
Перевіряючи ці доводи засуджених, колегія суддів вважає призначене
їм судом покарання необхідним і достатнім для виправлення та
попередження нових злочинів. Підстав для зміни вироку і
призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом,
немає.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього
недозволених методів ведення слідства належним чином перевірялись
судом та не знайшли свого підтвердження. Iстотних порушень чинного
законодавства, які б були підставою для скасування вироку, колегія
суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи в суді першої інстанції, та касаційні скарги засуджених
ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволити частково.
Вирок апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2007 року щодо
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і в порядку статті 395 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_4 змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з ч. 4 на ч. 3 ст. 152 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і виключити із вироку рішення про те, що ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 засуджені за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання < /span>виді позбавлення волі строком на три роки; за
ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на одинадцять років із конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 152 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі строком
на десять років; за пунктами 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі строком на
п'ятнадцять років.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
ОСОБА_1 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі
строком на п'ятнадцять років із конфіскацією всього майна, яке є
власністю засудженого.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за
ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на десять років із конфіскацією всього
майна, яке є власністю засудженого; за
ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на десять років; за пунктами 4, 9, 12 ч.
2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення
волі строком на чотирнадцять років.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
призначити
ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком
на чотирнадцять років із конфіскацією всього майна, яке є
власністю засудженого.
Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч. 4 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім
років; за
ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання
у виді позбавлення волі строком на вісім років; за пунктами 4, 9,
12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на десять років.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
призначити
ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком
на десять років.
Вважати ОСОБА_4 засудженою за ч. 4 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім
років; за
ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на дев'ять років; за пунктами 4, 9, 12 ч.
2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення
волі строком на десять років.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
призначити
ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком
на десять років.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Філатов В.М. Нікітін Ю.I.