У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого-судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.,
за участю прокурора Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського міського суду
Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця та жителя м. Феодосії, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та
адміністративно-господарських обов'язків строком 2 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих функцій та
адміністративно-господарських обов'язків строком 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі
строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані
з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та
адміністративно-господарських обов'язків строком 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1
покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
уродженця та жителя м. Феодосії, раніше судимого 14.11.2006
року за ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366,
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років обмеження волі з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю строком 2 роки та з конфіскацією 96214,80 грн. коштів
добутих злочинним шляхом, з конфіскацією половини майна, яке є
його власністю.
засуджено:
- за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки обмеження
волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських
обов'язків строком 2 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 10 місяців обмеження волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків строком 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі
строком на 4 роки 10 місяців з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків строком 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за
попереднім вироком від 14.11.2006 року і ОСОБА_2 визначено
остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 5 років з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків строком 2 роки з конфіскацією 96214,80 грн. коштів
добутих злочинним шляхом, з конфіскацією половини майна, яке є
його власністю.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3 року народження, уродженку та жительку м.
Феодосії, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 28 і ч. 1 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1
рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків строком 1 рік;
- за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків строком 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі
строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані
з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків строком 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1
рік.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_3
покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.
У апеляційному порядку вирок щодо засуджених не переглядався.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено
за вчинення злочинів за таких обставин.
ОСОБА_4 справа щодо якого закрита у зв'язку зі смертю,
організував та очолив організовану групу, членами якої стали
ОСОБА_2 - засновник й директор МПП "Сиуч",ОСОБА_1- засновник й
директор ТОВ "Нафтокредит", ОСОБА_3 - в.о. голови правління ВАТ
"Управління будівництва м. Феодосії". В період 2005-2006 років
засуджені, будучи службовими особами, з метою одержання кредитів
вчиняли організованою групою шахрайство з фінансовими ресурсами
шляхом виготовлення й внесення в офіційні документи завідомо
неправдивих відомостей, які вони надавали в банківські установи,
внаслідок чого незаконно одержували кредити для здійснення
фінансово-економічної діяльності створених та підконтрольних їм
суб'єктів господарської діяльності. У такий спосіб були одержані
кредити: МПП "Сиуч" в філії "Відділення Промінвестбанку у м.
Феодосії АР Крим" на суму 500000 грн; ТОВ "Нафтокредит" у філії
"Відділення Промінвестбанку у м. Феодосії" на суму 2 000 000 грн.;
ТОВ "Нафтокредит в АКБ "Національний кредит" на суму 250 000 грн.;
ТОВ "Нафтокредит" в Севастопольській філії ЗАТ "Банк
Петрокоммерц-Україна" на суму 3130000 грн. та 500 000 грн; ТОВ
"Нафтопродукт" в Акціонерному банку "Експрес-Банк" на суму 1200
000 грн.; МПП "Сиуч" в Акціонерному банку "Експрес-Банк" на суму
1200 000 грн.; ВАТ "Управління будівництва м. Феодосії" в
Акціонерному банку "Експрес-Банк" на суму 1200 000 грн., що
завдало банкам великої матеріальної шкоди.
У касаційному поданні заступник прокурора Автономної
Республіки Крим порушує питання про скасування вироку щодо
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з направленням справи на новий судовий
розгляд з мотивів неправильного застосування судом кримінального
закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню
тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість. Свою вимогу
обгрунтовує тим, що суд помилково призначив ОСОБА_2 покарання на
підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вироків,
оскільки суду належало керуватися ч. 4 ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, яка передбачає призначення покарання за сукупністю
злочинів, а також суд не мав достатніх підстав для застосування
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, вказує на те, що суд,
призначивши засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окремо за
кожний злочин однакове за видом та розміром, меншим від
максимальної межі, встановленої законом, додаткове покарання у
виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських
обов'язків, в порушення вимог ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
помилково застосував принцип поглинення менш суворого покарання
більш суворим, оскільки в даному випадку однакові за видом і
розміром додаткові покарання поглиненню не підлягають. Також
прокурор вважає, що суд, призначаючи покарання із застосуванням
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, всупереч вимог ст.77 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
безпідставно звільнив ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і від
додаткового покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора Колесниченка О.В., який підтримав касаційне подання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Доводи касаційного подання, що суд без достатніх підстав
призначив ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а в супереч вимогам ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і від додаткового покарання, колегія
суддів вважає безпідставними.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 позитивно
характеризується за місцем проживання й роботи, щиро розкаявся,
активно сприяв у розкритті злочинів, має на утриманні неповнолітню
дитину, злочин вчинив під впливом ОСОБА_5 Ці пом'якшуючі покарання
обставини суд обгрунтовано визнав такими, що істотно знижують
ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, і дійшов вірного висновку
про можливість призначення засудженому більш м'якого покарання,
ніж передбачено законом. Таким чином, рішення суду про призначення
ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
належним чином умотивовано, грунтується на законі й узгоджується з
позицією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом
першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене
засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і є
справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування
вироку щодо ОСОБА_2 внаслідок м'якості призначеного йому
покарання.
Правильність призначення засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_3
покарання із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в
касаційному поданні не оспорюються.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, якщо
суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового
обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також
позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість
злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку
про можливість виправлення засудженого без відбування покарання,
він може прийняти рішення про звільнення його від відбування
покарання з випробуванням.
Згідно зі ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у разі звільнення від
відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені
додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу.
Зазначене свідчить, що засуджена особа підлягає звільненню
тільки від основного, а не додаткового покарання, яке відповідно
до вимог ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
має виконуватися
самостійно. Якщо у прокурора чи інших осіб є сумніви щодо
можливості реального виконання додаткового покарання при
застосуванні ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3,
то такі сумніви можуть бути усунуті судом в порядку виконання
вироку відповідно до ст. 409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Разом з тим, при призначенні засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 додаткового покарання за сукупністю злочинів, судом не
враховано роз'яснень, що містяться в п. 21 постанови Пленуму
Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику
призначення судами кримінального покарання" ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
, що
однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають,
крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій
статей КК.
Як убачається із матеріалів справи, суд призначивши
засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 однакове за видом і розміром
додаткове покарання за окремі злочини, що входять у сукупність,
визначив остаточне покарання шляхом поглинення, що є порушенням
вимог ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З урахуванням викладеного, не убачаючи підстав для скасування
вироку за м'якістю призначеного засудженим покарання, колегія
суддів вважає за можливе виправити зазначену помилку суду шляхом
зміни вироку, пом'якшивши ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
додаткове покарання, а ОСОБА_3 (відповідно до
роз'яснень п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від
24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального
покарання" ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
) призначити покарання за ч. 1 ст. 366
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, без призначення за цією статтею додаткового покарання
у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю.
Обгрунтованими є доводи касаційного подання про те, що суд
помилково призначив ОСОБА_2 покарання на підставі ст. 71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вироків.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніше був
засуджений вироком Феодосійського міського суду Автономної
Республіки Крим від 14 листопада 2006 року за ч. 5 ст. 27 і ч. 5
ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю строком 2 роки та з конфіскацією майна, яке є
його власністю.
Після винесення цього вироку було встановлено, що ОСОБА_2
вчинив інший злочин в період 2005-2006 року, тобто до винесення
вироку Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від
14 листопада 2006 року.
За таких обставин, суд першої інстанції мав призначити
ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів і керуватися правилами ч.
4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, чого у зазначеній справі зроблено
не було, а тому вирок щодо нього і в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
частково задовольнити касаційне подання заступника прокурора
Автономної Республіки Крим.
Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим
від 26 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.
ОСОБА_1 С. за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити
покарання до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно - господарських обов'язків строком на 1 рік 6
місяців, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст.222 та ч.
2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначити йому покарання у виді
позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права займати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно - господарських обов'язків строком на 2 роки, та
на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити його
від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на
2 роки з покладенням обов'язку не виїжджати за межі України на
постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої
системи.
ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити
покарання до 4 років обмеження волі з позбавленням права займати
посади. пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно - господарських обов'язків строком на 1 рік 9
місяців; за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити покарання до 4 років 10
місяців обмеження волі з позбавленням права займати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно - господарських обов'язків строком на 1 рік 6
місяців, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 222 та ч.
2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначити йому покарання у виді
обмеження волі строком на 4 роки 10 місяців з позбавленням права
займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих
та адміністративно - господарських обов'язків строком на 1 рік 9
місяців; замість ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
застосувати ч. 4
ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та шляхом поглинення покарання за
цим вироком покаранням, призначеним ОСОБА_2 вироком Феодосійського
міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2006
року, визначити засудженому остаточне покарання у виді обмеження
волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків строком 2 роки з
конфіскацією 96214,80 грн. коштів, добутих злочинним шляхом, з
конфіскацією половини майна, яке є його власністю.
ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити покарання
до 2 років обмеження волі без позбавленням права займати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків, і на підставі ч.1ст. 70
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3
ст. 28 і ч. 1 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з
позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських
обов'язків строком на 1 рік, та на підставі ст. 75, 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити її від відбування покарання з
випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням
обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без
дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
У решті вирок Феодосійського міського суду Автономної
Республіки Крим від 26 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді:
Кармазін Ю.М. Таран Т.С. Глос Л.Ф.