У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Редьки А.I.

     суддів

     ПивовараВ.Ф., Заголдного В.В.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада  2007
року кримінальну справу за  касаційним  поданням  прокурора,  який
брав участь у розгляді справи судом  першої  інстанції,  на  вирок
Красноармійського міськрайонного суду  Донецької  області  від  29
березня 2006 року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     раніше не судимого, -

     засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки  6
місяців позбавлення волі.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  2
роки.

     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_1
покладено обов'язки не  виїжджати  за  межі  України  на  постійне
проживання без дозволу органу  кримінально-виконавчої  системи  та
повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

     В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалася.

     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28  серпня  2005  року,
приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані  алкогольного
сп'яніння, маючи при собі рушницю моделі "МЦ 21-12 РП", №  870704,
яка є гладкоствольною вогнепальною зброєю 12 калібру, поблизу кафе
"Старый   город",   розташованому   по   вул.   Свердлова   у   м.
Красноармійську Донецької  області,  грубо  порушуючи  громадський
порядок   з   мотивів   явної   неповаги   до   суспільства,    що
супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно двічі  вистрілив  із
зазначеної рушниці по  автомобілю  ВАЗ  21-0993,  державний  номер
НОМЕР_1,  який  належав  потерпілому  ОСОБА_2,  пошкодивши   даний
автомобіль, спричинивши потерпілому 1975 грн. матеріальної шкоди.

     Продовжуючи свої хуліганські дії,  ОСОБА_1,  повернувшись  до
потерпілих  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3,  які   знаходилися   на   порозі
вищезазначеного  кафе,  маючи  намір  їх  налякати,   демонструючи
рушницю,  почав  погрожувати  вбивством.  Злякавшись  таких   дій,
потерпілі сховалися. Після цього, ОСОБА_1, продовжуючи хуліганські
дії  та  маючи  намір  налякати  потерпілих,  зробив   з   рушниці
неприцільний постріл у громадському місці  -  поблизу  зазначеного
кафе, внаслідок чого пошкодив  автомобіль  Фіат-Темпра,  державний
номер НОМЕР_2, який  належав  ОСОБА_4,  заподіявши  йому  незначну
шкоду.

     Продовжуючи  свої  хуліганські   дії,   ОСОБА_1,   забіг   до
вищезазначеного кафе, де  відпочивали  громадяни  і  де  заховався
потерпілий ОСОБА_2, з особливою  зухвалістю,  зробив  неприцільний
постріл з рушниці, що представляло небезпеку  заподіяння  тілесних
ушкоджень  громадянам.  Хуліганські  дії  ОСОБА_1   продовжувалися
приблизно 10-15 хвилин, внаслідок чого  була  тимчасово  припинена
нормальна діяльність кафе.

     У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставність
невизнання  ОСОБА_4  потерпілим  по  справі   та   невідповідність
призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі
засудженого внаслідок його м'якості. Просить  вирок  скасувати,  а
справу направити на новий судовий розгляд.

     Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що  касаційне  подання
задоволенню не підлягає.

     Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у  вчиненні
злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його
дій  не  оспорюються  в  касаційному   поданні   та   підтверджені
розглянутими  в  судовому  засіданні  та  викладеними   у   вироку
доказами, зокрема показаннями самого  засудженого,  який  повністю
визнав свою вину.

     Дії  ОСОБА_1  за  ч.  4  ст.  296  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
кваліфіковані правильно.

     Покарання  ОСОБА_1  за  зазначеним   законом   призначено   з
додержанням ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , з  урахуванням  ступеню
тяжкості вчиненого ним злочину,  даних  про  особу  винного,  який
раніше не судимий,  працює,  позитивно  характеризується,  має  на
утриманні  неповнолітню  дитину,  повністю  визнав  свою  вину  та
розкаявся у вчиненому. Зазначені обставини  суд  правильно  визнав
такими, які пом'якшують призначене покарання і мотивував  належним
чином можливість звільнення засудженого від відбування покарання з
випробуванням.

     З урахуванням наведеного та відшкодування шкоди  потерпілому,
колегія  суддів  вважає,  що  призначене  ОСОБА_1   покарання   із
застосуванням  ст.  75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          є  необхідним  і
достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

     Посилання у касаційному поданні на безпідставність невизнання
ОСОБА_4  потерпілим  по  справі  є  безпідставними,  оскільки,  як
убачається з показань останнього,  під  час  досудового  слідства,
внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину шкоди йому заподіяно не було  і
претензій він не має.

     Iстотних  порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону
України не виявлено.

     На підставі наведеного  та  керуючись  ст.  394  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     У задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь
у розгляді судом першої інстанції, щодо ОСОБА_1 відмовити.

                           С у д д і :

             Редька А.I. Пивовар В.Ф. Заголдний В.В.