У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                     Верховного Суду України

                            у складі:

     головуючого

     Паневіна В.О.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. і Нікітіна Ю.I.,

     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою  потерпілих  ОСОБА_3
та ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від  3
липня 2007 року щодо ОСОБА_1,

                           встановила:

     вироком Баранівського районного суду Житомирської області від
11 квітня 2007 року

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 55 КК  України  1960
( 2001-05 ) (2001-05)
         року не судимого,

     засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення  волі  з  позбавленням  права  керувати  транспортними
засобами строком 2 роки.

     Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілих:

     - ОСОБА_2 на  відшкодування  моральної  шкоди  25  000  грн.,
матеріальної -  2  594  грн.  99  коп.  та  за  надання  юридичної
допомоги - 1450 грн.;

     - ОСОБА_3 на  відшкодування  моральної  шкоди  25  000  грн.,
матеріальної  -  815  грн.  36  коп.  та  за   надання   юридичної
допомоги-1450 грн.;

     - на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області

     - 447 грн.22 коп.

     Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області  від  3  липня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: зменшено розмір стягнення  з
засудженого на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до 15 000 грн. кожній. На підставі п. "б" ст. 1
Закону "Про амністію" ОСОБА_1  звільнено  від  призначеного  судом
першої інстанції основного покарання.

     Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та  засуджено
за те, що він 13 січня 2006 року близько 17 години 30  хвилин  під
час   керування   автомобілем   "Москвич-2140",    рухаючись    по
автомобільній  дорозі   в   с.   Марківка   Баранівського   району
Житомирської області зі швидкістю 50-60 км/год, в порушення  вимог
п.12.3  Правил  дорожнього  руху  вчинив  наїзд  на  велосипедиста
ОСОБА_4,  який  рухався  в  попутному  напрямку.  Внаслідок  цього
потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких  він
помер.

     У  касаційній  скарзі  потерпілі,  не   оспорюючи   фактичних
обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1,  просять
скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення  цивільного
позову з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали справи  та  обговоривши  наведені  у  скарзі
доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.

     Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, передбаченого  ч.  2  ст.  286  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
відповідають   фактичним   обставинам   справи,   визнаним   судом
доведеними,  та  грунтуються  на  сукупності  зібраних  і  належно
оцінених судами доказів, і є правильними та у касаційній скарзі не
оспорюються.

     Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної  справи  в
апеляційному порядку прийнято  правильне  рішення  про  звільнення
ОСОБА_1  від  відбування  призначеного  основного   покарання   на
підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію"  від  10.04.2007
року. Свої висновки суд належним чином умотивував.

     Як убачається з  мотивувальної  частини  ухвали,  апеляційний
суд,  зменшуючи  розмір  стягнення  з   засудженого   на   користь
потерпілих на відшкодування моральної шкоди, керувався  принципами
розумності і справедливості, а також врахував те,  що  суб'єктивна
сторона   злочину,    вчиненого    засудженим,    характеризується
необережною формою вини, що відповідає вимогам ст. 23  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        . Отже колегія суддів вважає, що апеляційною  інстанцією
цивільний  позов  вирішено  відповідно  до  вимог  цивільного   та
кримінально-процесуального законодавства.

     Те,  що  апеляційний  суд  у  резолютивній   частині   ухвали
неправильно  вказав  ініціали  потерпілої  ОСОБА_2,  є   технічною
помилкою, яка може бути виправленою в порядку ст.ст. 409, 411  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Перевіркою  матеріалів  кримінальної  справи  не  встановлено
істотних порушень кримінально-процесуального закону,  які  були  б
підставою для скасування чи зміни судових рішень.

     Не вбачаючи підстав для  призначення  справи  до  касаційного
розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.  384  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , та керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія
суддів

                            ухвалила:

     відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілих  ОСОБА_3
та ОСОБА_2

                              Судді:

     Паневін В.О. Нікітін Ю.I. Глос Л.Ф.