У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Косарєва В.I. та Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1
на вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 4
липня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 22
листопада 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, несудимий,
у пред'явленому йому обвинуваченні у вчинені злочину,
передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, визнаний
невинуватим і виправданий за відсутністю в його діях складу
злочину.
Цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2006 року
вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
У скарзі, поданій до суду в порядку ст. 27 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, ОСОБА_1 обвинувачував ОСОБА_2 у заподіянні йому 4
листопада 2005 року приблизно о 23-ій год. поблизу Будинку
культури у смт. Чернівці Вінницької області легких тілесних
ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий
розгляд. Вважає, що суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_2
і свідків та обгрунтував свій висновок про відсутність у діях
ОСОБА_2 складу злочину на недостовірних доказах. Посилається на
те, що апеляційний суд, відмовивши в задоволенні його апеляції,
викладених у ній доводів належно не перевірив.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові
рішення законними і обгрунтованими і просив залишити касаційну
скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та
обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів
вважає, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Доводи в касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 про
незаконність виправдання ОСОБА_2 в умисному заподіянні йому легких
тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, є
безпідставними, оскільки спростовуються такими доказами.
Так, у суді ОСОБА_2 показував, що тілесні ушкодження ОСОБА_1
не заподіював, а лише відштовхнув потерпілого руками, звільняючись
від його захвату, внаслідок чого той впав. ОСОБА_2 також
пояснював, що не мав умислу заподіяти ОСОБА_1 тілесні ушкодження.
Наведені показання ОСОБА_2 підтвердив свідок ОСОБА_3,
зазначивши, що на дискотеці його ображав ОСОБА_1 і за нього
заступився ОСОБА_2 На пропозицією ОСОБА_1 вони втрьох вийшли з
приміщення, де ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 за одяг і хотів вдарити.
ОСОБА_2 шарпнув за одяг, відійшов від потерпілого і той впав.
Свідок ОСОБА_8 показав, що бачив подію, яка відбувалась
поблизу Будинку культури, і зазначив, що ОСОБА_2 удари ОСОБА_1 не
завдавав.
Аналогічні показання давав свідок ОСОБА_4.
Iз показань свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вбачається, що вони не
були очевидцями конфлікту і про те, що ОСОБА_1 хтось вдарив, від
чого той впав і отримав травму голови, їм стало відомо лише зі
слів потерпілого. Також свідок ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_1 не
знав, хто його вдарив і просив, щоб він дізнався у ОСОБА_3, хто це
був.
Дослідивши докази, які є в справі, суд обгрунтовано визнав
достовірними показання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_4, в яких
вони заперечили факт нанесення ОСОБА_2 акцентованого удару
ОСОБА_1, та послався на суперечливість показань потерпілого про
обставини, за яких він отримав легкі тілесні ушкодження.
У суді ОСОБА_1 показав, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_3,
який на дискотеці підійшов до нього і попросив разом з ним вийти з
приміщення. Коли вони вийшли, до них підійшов ОСОБА_2, з яким у
нього виникла розмова, і в цей момент йому хтось завдав удар
кулаком в обличчя. Від удару він впав, а коли піднявся, то
побачив, що поруч стояли ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Також ОСОБА_1
підтвердив, що "бачив, що хтось вдарив, але хто - ні, що ОСОБА_2
вдарив - не бачив" (а.с. 75-76).
Iз матеріалів перевірки, проведеної по заяві ОСОБА_1,
вбачається, що ОСОБА_2 пояснював, що відбив руки ОСОБА_1, які
знаходились на його одязі. ОСОБА_3 і ОСОБА_8 у своїх поясненнях
також підтверджували, що ОСОБА_2 не завдавав удару потерпілому, а
можливо його відштовхнув, коли ОСОБА_1 взяв його за одяг.
Оскільки вирок не може грунтуватись на припущеннях і в
зв'язку з тим, що в ході судового розгляду вина ОСОБА_2 не знайшла
свого підтвердження, суд постановив законне рішення про
виправдання ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Як видно з матеріалів справи, такі ж доводи, як і в
касаційній скарзі, містились в апеляції потерпілого ОСОБА_1
Розглядаючи справу за його апеляцією, апеляційний суд перевірив
всі викладені в ній доводи та з наведенням відповідних мотивів
визнав їх безпідставними, а виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 -
законним і обгрунтованим.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для скасування судових рішень, у справі не
встановлено.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1
С у д д і:
В.О. Паневін В.I. Косарєв Ю.М. Кармазін