У х в а л а

                          Іменем україни

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Пивовара В.Ф.

     суддів

     Шевченко Т.В., Кузьменко О.Т.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 листопада  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
Генерального   прокурора   України   на   вирок   Білоцерківського
міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2007 року щодо
ОСОБА_1.

     Зазначеним вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,

     засуджено за ч.2 ст.307 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  5  років
позбавлення волі;

     за ч.1 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  3  роки  позбавлення
волі.

     На  підставі  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 5 років позбавлення волі.

     На підставі ст.75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням та  іспитовим  строком  3
роки, а також покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1  ст.76
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 418,47 грн. судових витрат.

     В апеляційному порядку справа не переглядалась.

     ОСОБА_1  засуджений  за  те,  що  19.05.2006   року   за   не
встановлених  слідством   обставин   незаконно   придбав   2   мл.
наркотичної речовини (особливо небезпечного наркотичного засобу  -
опію ацетильованого),  яку  незаконно  зберігав  за  місцем  свого
проживання АДРЕСА_1 у м.Біла Церква з  метою  подальшого  збуту  і
збув цього ж дня: близько 16-40 год. під час  оперативної  закупки
продав ОСОБА_2 за 30 грн. 2 мл. наркотичної речовини.

     23.05.2006 року ОСОБА_1 за невстановлених слідством  обставин
незаконно придбав 5,8  мл.  наркотичної  речовини,  яку  незаконно
зберігав за місцем свого проживання з  метою  подальшого  збуту  і
збув цього ж дня: близько 18-45 год. під час  оперативної  закупки
продав ОСОБА_2 за 30 грн.  2  мл.  наркотичної  речовини;  близько
19-20 год. повторно незаконно  збув  -  передав  ОСОБА_3  0,8  мл.
наркотичної  речовини,  яку  останній  відразу  вжив   за   місцем
проживання ОСОБА_1, та 1 мл.  наркотичної  речовини,  яку  ОСОБА_3
незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети  збуту.
Цього ж дня близько 23-10  год.  при  проведенні  огляду  квартири
АДРЕСА_1 у м.Біла Церква у  коробці  з-під  взуття  було  вилучено
одноразовий шприц з  наркотичною  речовиною  2  мл.,  яку  ОСОБА_1
зберігав за місцем проживання з метою подальшого збуту.

     У  касаційному  поданні  заступник   Генерального   прокурора
України  просить  скасувати  вирок  щодо  ОСОБА_1  у   зв'язку   з
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину  та  особі
засудженого,  а  справу  направити  на  новий   судовий   розгляд.
Посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_1 з випробуванням  на
підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Заслухавши доповідача  -  суддю  Шевченко  Т.В.,  обговоривши
доводи касаційного подання та перевіривши  матеріали  кримінальної
справи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає  задоволенню  з
таких підстав.

     Висновок суду про доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчиненні
інкримінованих  злочинів  та  кваліфікація   дій   засудженого   є
правильними і не оспорюються в касаційному поданні.

     Відповідно  до  вимог  ст.65  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           при
призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував усі  обставини  справи,
взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів,  дані
про особу засудженого,  який  позитивно  характеризується,  вперше
притягується до кримінальної відповідальності, працює, визнав свою
вину  і  щиро  розкаявся  у  вчиненому.  За  таких  обставин   суд
обгрунтовано дійшов висновку про можливість його  виправлення  без
ізоляції  від  суспільства  та   застосував   ст.75   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , звільнивши засудженого  від  відбування  покарання  з
випробуванням та поклавши на нього відповідні обов'язки.

     Крім того, як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1
вже був засуджений за  вчинення  інкримінованих  злочинів  вироком
суду від  15  грудня  2006  року  із  звільненням  від  відбування
покарання  (а.с.231-237).  Цей  вирок   був   скасований   ухвалою
Апеляційного суду Київської області від 21  березня  2007  року  з
направленням справи на новий судовий розгляд, однак не  з  мотивів
невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та  особі
засудженого (а.с.249-250).

     Відповідно до вимог ч.2 ст.375  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          за
відсутності вказівки про необхідність застосування більш  суворого
покарання при новому розгляді справи  судом  першої  інстанції  не
допускається  призначення  покарання  більш  суворого,  ніж   було
призначено судом, тому рішення суду про застосування щодо  ОСОБА_1
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є обгрунтованим.

     Таким чином при перевірці  справи  не  виявлено  передбачених
ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         підстав для призначення  справи  до
розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених  ст.384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     відмовити  у  задоволенні  касаційного   подання   заступника
Генерального прокурора України.

                           С у д д і :

     Пивовар В.Ф. Шевченко Т.В. Кузьменко О.Т.