У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Верещак В.М.
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Яковенко Р.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою Навроцького А.П. на
окрему ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 січня
2007 року.
Зазначеною ухвалою, яка адресована голові Ради суддів
Вінницької області, поставлено питання про притягнення до
відповідальності судді Навроцького А.П., який при розгляді
кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допустив
грубі порушення норм матеріального та процесуального
законодавства.
У касаційній скарзі Навроцький А.П. просить скасувати окрему
ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2007
року, оскільки вважає, що ніяких порушень закону при постановленні
вироку щодо ОСОБА_1 та інших він не допустив.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 17 січня 2007 року
апеляційний суд Вінницької області розглядав в апеляційному
порядку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав
участь у розгляді справи, на вирок Козятинського міськрайонного
суду Вінницької області від 20 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, що був постановлений під головуванням судді Навроцького
А.П.
У результаті розгляду вказаної кримінальної справи
апеляційним судом Вінницької області 17 січня 2007 року була
винесена окрема ухвала, в якій порушено питання про притягнення
судді Навроцького А.П. до дисциплінарної відповідальності у
зв'язку з допущенними ним при розгляді зазначеної кримінальної
справи грубими порушеннями норм кримінально-процесуального закону
та неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло
скасування вироку суду першої інстанції у частині призначеного
покарання і постановлення апеляційним судом у цій частині нового
вироку.
Своє рішення апеляційний суд обгрунтував тим, що при
постановленні вироку суддя Навроцький А.П. всупереч вимог ст. 78
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та роз'яснень п. 10 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику
призначення судами кримінального покарання" ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
повторно застосував ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до осіб, які
вчинили новий злочин під час іспитового строку за попереднім
вироком. Крім цього, на порушення вимог п. 11 ст. 324 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, постановивши обвинувальний вирок, суддя не обрав, а
взагалі скасував запобіжний захід щодо засуджених.
У відповідності до ст. 31 Закону України від 15 грудня 1992
року "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
скасування або зміна судового
рішення не тягне за собою відповідальності судді, який прийняв
рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення
закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.
Разом з тим, як убачається зі змісту вироку, допущена суддею
помилка при застосуванні кримінального закону, зокрема, ст. 78 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
допущена внаслідок неправильного тлумачення
ним закону і не свідчить про навмисне порушення закону чи
несумлінність судді, а тому така помилка не може бути визнана
підставою для винесення окремої ухвали, в якій порушується питання
про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Те, що суддя, постановляючи обвинувальний вирок, не обрав, а
взагалі скасував запобіжний захід щодо засуджених, то це також не
можна розглядати як грубе порушення кримінально-процесуального
закону, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 343 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, постановляючи вирок, за яким до підсудного
застосовується та чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати
питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і
має право обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи
підтвердити раніш обраний.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в
резолютивній частині обвинувального вироку повинне бути зазначено
рішення про запобіжний захід.
Отже, наведені норми кримінально-процесуального закону не
зобов'язуть суд при постановленні обвинувального вироку обирати
запобіжний захід, а вказують на те, що це питання має бути
обмірковано судом та у резолютивній частині вироку зазначено, яке
рішення з цього питання прийнято.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що
постановлена апеляційним судом окрема ухвала не грунтується на
вимогах закону, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу Навроцького А.П. задовольнити, а окрему
ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 січня 2007
року - скасувати.
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Верещак В.М. Мороз М.А.