У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Нікітіна Ю. I.,
за участю прокурора представника потерпілого
ОСОБА_7., ОСОБА_8
захисників ОСОБА_2., ОСОБА_10,ОСОБА_9.,
засудженого ОСОБА_1.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними
скаргами захисників ОСОБА_11. в інтересах засудженого ОСОБА_1.,
ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_3., ОСОБА_4в інтересах
засудженого ОСОБА_5., засудженого ОСОБА_1. та потерпілого ОСОБА_6.
на вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2007 року щодо
ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_5.
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1року народження,
уродженця та жителя м. Києва, раніше судимого
IНФОРМАЦIЯ_2року за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10
років позбавлення волі.
На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за
сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання
більш суворим ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком 10 років.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3року народження,
уродженця та жителя м. Києва, раніше судимого
IНФОРМАЦIЯ_2року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі зі звільненням від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
,
засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за
сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання
більш суворим ОСОБА_3. визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком 11 років 6 місяців.
ОСОБА_6,
IНФОРМАЦIЯ_4року народження,
уродженця та жителя м. Києва, раніше судимого
IНФОРМАЦIЯ_2року за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років позбавлення волі.
На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за
сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання
більш суворим ОСОБА_5. визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком 11 років.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1.,
ОСОБА_3. та ОСОБА_5. на користь потерпілого ОСОБА_6. на
відшкодування матеріальної шкоди 6 991 грн. 70 коп. та моральної -
300 000 грн.
Постановлено стягнути із засуджених судові втирати по 49 грн.
49 коп. на користь ГУМВС України у м. Києві за проведення
дактилоскопічних експертиз.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. визнано
винуватими та засуджено за те, що вони 14 лютого 2002 року в
період часу з 22 години 30 хвилин до 22 години 55 хвилин, будучи у
стані алкогольного сп'яніння на дискотеці, що знаходиться в
Центральному парку культури та відпочинку по вулиці Володимирський
узвіз, 2 у м. Києві, змовились між собою та ОСОБА_15. і ОСОБА_21.
на безпричинне, з хуліганських спонукань, побиття раніше їм
невідомих відвідувачів дискотеки - ОСОБА_13. й ОСОБА_14.
Реалізуючі цей злочинний умисел, ОСОБА_3. підійшов до
ОСОБА_13. і завдав йому щонайменше три удари кулаком в обличчя.
ОСОБА_13. та ОСОБА_14. з метою уникнення подальшого їх побиття
покинули приміщення дискотеки. Проте ОСОБА_5., ОСОБА_3., ОСОБА_1.
разом з іншими особами також вийшли на вулицю, де обступили
ОСОБА_14. і ОСОБА_13. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5.,
ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_15. та ОСОБА_16. на грунті явної
неповаги до суспільства, зневажаючи загальноприйняті норми моралі
та правила співжиття, грубо порушуючи громадський порядок, стали
наносити удари ОСОБА_14. та ОСОБА_13.
При цьому ОСОБА_5., ОСОБА_3. та ОСОБА_1., усвідомлюючи
можливість заподіяння смерті, завдали удари у голову потерпілого
ОСОБА_13. Спочатку ОСОБА_3. наніс йому один удар кулаком в
обличчя, потім ОСОБА_1. не менше чотирьох ударів кулаками в
голову, а коли потерпілий впав, ОСОБА_5. ногою вдарив ОСОБА_13. по
голові. Засуджені припинили нанесення ударів потерпілому тільки
тоді, коли останній знепритомнів та не подавав ознак життя.
Внаслідок заподіяного засудженими комплексу ушкоджень в області
голови потерпілий ОСОБА_13. помер на місці події від закритої
черепно-мозкової травми.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду
про доведеність винуватості засуджених та правильність
кваліфікації їх дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону - застосуванням
ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутності ознак сукупності
злочинів, і невідповідністю призначеного покарання ступеню
тяжкості злочину та особі кожного із засуджених через м'якість, а
справу направити на новий судовий розгляд.
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_11. в інтересах засудженого ОСОБА_1. вважає,
що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно,
необ'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, вирок постановлений з обвинувальним ухилом.
Посилається на те, що умислу у ОСОБА_1. на позбавлення життя
потерпілого не було, і від його ударів не могла настати смерть
ОСОБА_13. З цих підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_1.
скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу
злочину;
-засуджений ОСОБА_3. також вважає, що досудове слідство та
судовий розгляд справи проведено однобічно, необ'єктивно, неповно.
Стверджує, що у нього не було умислу на позбавляння життя
потерпілого. Внаслідок чого, на його думку, судом неправильно
кваліфіковані його дії. Посилається на те, що від його ударів не
могла настати смерть ОСОБА_13., що він намагався припинити побиття
потерпілого іншими особами. Просить вирок щодо нього скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд, або перекваліфікувати
його дії із п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
- захисник ОСОБА_2. стверджує, що ОСОБА_1. не причетний до
побиття потерпілого, а тим паче до настання його смерті. Суд не
урахував показання самого ОСОБА_3., який не визнав своєї вини у
вчиненні даного злочину, свідків, які також підтвердили
непричетність ОСОБА_3. до скоєння злочину. Натомість суд взяв до
уваги показання інших свідків, які самі брали участь у вчиненні
злочину, і дали показання з метою уникнути відповідальності. Судом
не було враховано, що на одязі ОСОБА_3. відсутні сліди крові
потерпілого. Також залишено поза увагою, що під час досудового
слідства не проведено ряду слідчих дій з метою усунення наявних у
справі неточностей. Просить вирок щодо ОСОБА_3. скасувати, а
справу закрити і постановити виправдувальний вирок;
- захисник ОСОБА_4. в інтересах засудженого ОСОБА_5. вважає,
що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно,
необ'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, вирок постановлений з істотними порушеннями
кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що неточно
вказано час настання смерті потерпілого та локалізацію заподіяння
йому тілесних ушкоджень, що має істотне значення для встановлення
істини у даній справі. У судовому засіданні не допитано ряд
свідків, показання яких мають істотне значення для встановлення
фактичних обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_5. двічі притягнений
до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення,
якого він не скоював. Просить вирок щодо ОСОБА_5. скасувати, а
справу направити на нове розслідування;
- потерпілий ОСОБА_6., не оспорюючи фактичних обставин
справи, правильність кваліфікації дій засуджених, просить вирок в
частині вирішення цивільного позову змінити, задовольнивши позов
на відшкодування заподіяної йому моральної та матеріальної шкоди в
повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора ОСОБА_7., який просив задовольнити подання частково, не
підтримавши доводів подання про скасування вироку з підстави
м'якості призначеного засудженим покарання, представника
потерпілого - ОСОБА_8, захисників ОСОБА_4. і ОСОБА_2., засудженого
ОСОБА_1., які підтримали доводи своїх касаційних скарг,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні та
касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що підлягає
частковому задоволенню касаційне подання прокурора, а касаційні
скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинення засудженими
ОСОБА_1., ОСОБА_5. та ОСОБА_3. вбивства з хуліганських мотивів
потерпілого ОСОБА_13. 14 лютого 2002 року в період часу з 22
години 30 хвилин до 22 години 55 хвилин на дискотеці на території
Центрального парку культури та відпочинку по вулиці Володимирський
узвіз, 2, у м. Києві.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості засуджених у
вчиненні цього злочину, суд обгрунтовано послався на показання
свідків ОСОБА_14., ОСОБА_17, ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20.,
ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26.,
ОСОБА_27., ОСОБА_28.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_14. убачається, що
14.02.2002 року приблизно о 22 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_13.
та ОСОБА_19і ОСОБА_29 перебували на дискотеці. Під час танців до
них без будь-якого приводу стала чіплятися ОСОБА_30, штовхала їх,
висловлювала образливі слова та провокувала конфлікт, відчуваючи
підтримку з боку своєї компанії, в яку входили і засуджені. Щоб
уникнути конфлікту, вони приблизно о 22 год. 50 хв. вирішили вийти
з дискотеки. Він і ОСОБА_29пішли першими, а через кілька хвилин
вийшли ОСОБА_13. та ОСОБА_19. За ними вийшли 10-12 підлітків,
серед яких була і ОСОБА_30. Раптом ці особи їх оточили й почали
бити його та ОСОБА_13. ОСОБА_3. першим завдав удар кулаком в
обличчя ОСОБА_13.
Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_19., ОСОБА_18. дали такі ж показання
стосовно обстановки на дискотеці та поведінки засуджених.
Як пояснила свідок ОСОБА_19., ОСОБА_3. в приміщенні дискотеки
завдав ОСОБА_13. 3-4 удари кулаками в голову, від чого ОСОБА_13.
впав. Потім підбігла група підлітків, але вона зі спини не бачила
їх дії. Коли ОСОБА_13. вдалося підвестися і вийти з приміщення,
її, ОСОБА_14,ОСОБА_17 та ОСОБА_13. відразу оточив натовп близько з
10 чоловік і продовжили бити ОСОБА_14 та ОСОБА_13. Подальших подій
вона не бачила, бо в цей самий час щодо неї та ОСОБА_29було
вчинено неправомірні дії з боку ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32та
ОСОБА_13.
Ці показання узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_18.,
ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_24., про те, коли і як в приміщенні
дискотеки ОСОБА_3. наносив удари кулаками ОСОБА_13., від яких
потерпілий впав.
ОСОБА_18 та ОСОБА_16. також підтвердили, що з приміщення
дискотеки слідом за ОСОБА_13. і ОСОБА_14. вийшли ОСОБА_33,
ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_34та засуджені ОСОБА_3., ОСОБА_5. і
ОСОБА_1.
За показаннями ОСОБА_21., він бачив, як ОСОБА_1. наніс
ОСОБА_13. декілька ударів кулаками в голову, а ОСОБА_5. вдарив уже
збитого з ніг ОСОБА_13. ногою по голові. Після цього бійка
припинилася.
Показанням у судовому засіданні свідка ОСОБА_21. та
засудженого ОСОБА_1. стосовно нанесення ОСОБА_5. удару ногою
потерпілому в праву частину голови, а не в ліву, де виявлено
локалізацію удару суд у сукупності з їх показаннями на досудовому
слідстві дав належну оцінку.
Про нанесення ОСОБА_3. ударів кулаками в обличчя
ОСОБА_13підтвердив і свідок ОСОБА_22.
З пояснень свідка ОСОБА_25. також вбачається, що декілька
осіб, серед яких були ОСОБА_5, ОСОБА_3. та ОСОБА_21, ОСОБА_22,
ОСОБА_33, біля входу в приміщення дискотеки оточили ОСОБА_14. та
потерпілого ОСОБА_13. і били їх. У цей час з приміщення дискотеки
вийшов ОСОБА_1., направився прямо до натовпу і відразу наніс
руками два удари спочатку ОСОБА_14, а потім не менше двох ударів
ОСОБА_13. в обличчя.
Свідки ОСОБА_35. та ОСОБА_36. пояснили, що бачили, як
ОСОБА_15, ОСОБА_21 та ОСОБА_3. били ОСОБА_14, але той вирвався і
втік. Хтось з натовпу кинув у яр куртку ОСОБА_13. ОСОБА_36пішов її
забрати, а коли повернувся, то ОСОБА_13. уже нерухомим лежав на
асфальті біля парапету.
З пояснень ОСОБА_18. убачається, що коли він йшов додому,то
побачив на асфальті ОСОБА_13, який був побитий і не рухався. Разом
з ОСОБА_1вони поклали його на парапет. По дорозі додому ОСОБА_15
розповів йому, що в побитті ОСОБА_13 брав участь і ОСОБА_3.
Зазначені показання свідків розкривають обставини нанесення
засудженими ударів потерпілому в голову, від яких ОСОБА_13. помер
на місці вчинення злочину. Ці показання не містять суперечностей,
які б викликали сумнів у їх достовірності, оскільки вони
узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_1. та іншими
доказами, а тому обгрунтовано прийняті судом як достовірні.
Так, засуджений ОСОБА_3. на досудовому слідстві та в судовому
засіданні не заперечував, що в приміщенні дискотеки завдав
ОСОБА_13. 3-4 удари кулаком в обличчя. Підтвердив, що на вулиці
потерпілому наносили удари ОСОБА_5. - два кулаком в обличчя,
ОСОБА_3- чотири чи п'ять кулаком у верхню частину голови. Коли
ОСОБА_13. від цих ударів впав, ОСОБА_5. ще й вдарив його ногою в
голову.
Крім того, ці показання повністю відповідають даним, які
містяться :
- у протоколах огляду місця події, з яких убачається, що
вказане свідками та ОСОБА_1. місце побиття засудженими ОСОБА_13.
збігається з місцем виявлення слідів крові та трупу потерпілого;
- у протоколах пред'явлення осіб та фотознімків для
впізнання, згідно з якими ОСОБА_14. впізнав ОСОБА_1. як особу, що
біля дискотеки першим завдав удар кулаком в обличчя ОСОБА_13.;
- у висновках імунологічної та цитологічної експертиз, згідно
з якими на вилученому у ОСОБА_1. та ОСОБА_5. одязі виявлена кров
людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_13. не виключається;
- у висновках судово-медичних експертиз про локалізацію та
характер заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень і причини його
смерті - закритої черепно-мозкової травми внаслідок комплексу
ушкоджень в області голови від множини впливів кисті руки,
зібраної в кулак, та від однократного впливу взутою ноги людини,
при знаходженні потерпілого в горизонтальному (чи близькому до
нього) положенні.
Як відзначив у судовому засіданні судово-медичний експерт
ОСОБА_38., заподіяні ушкодження в області обличчя мали прямий
вплив на формування черепно-мозкової травми потерпілого у
сукупності з іншими ушкодженнями, вказаними у висновку комплексної
судово-медичної експертизи, спричиненими потерпілому через 10-30
хвилин після нанесення першої серії ударів у голову. Смерть
ОСОБА_13. настала від комплексу ушкоджень в області голови -
закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних саден та
крововиливу на голові, крововиливів у м'які покрови голови, під
оболонки і в шлуночки головного мозку, з розвитком набряку -
набухання головного мозку.
Отже, доказами у справі встановлено, що смерть ОСОБА_13.
настала від комплексу ударів кулаками та ногою в голову
потерпілого, нанесених всіма засудженими біля приміщення
дискотеки, у сукупності з тими, що наніс ОСОБА_3. в її приміщенні.
Тому доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1. та його
захисника ОСОБА_11. про те, що від ударів ОСОБА_1. не могла
настати смерть ОСОБА_13., не заслуговують на увагу.
Та обставина, що після нанесення ОСОБА_5. потерпілому удару
ногою в голову, ОСОБА_3. перетягнув потерпілого на інше місце, не
може свідчити про відсутність у нього умислу на вбивство, оскільки
дії, спрямовані на вбивство з хуліганських мотивів, були припинені
лише після того, як ОСОБА_13. перестав подавати ознаки життя.
Суд ретельно перевірив доводи Кузнецова О. й ОСОБА_5. про, те
що вони не наносили жодних ударів потерпілому, а тому не причетні
до заподіяння йому смерті, на що також посилаються в касаційних
скаргах їх захисники ОСОБА_2. й ОСОБА_4., і обгрунтовано визнав їх
безпідставними, оскільки вони спростовані сукупністю доказів у
справі.
Ці доводи також спростовуються встановленими вироком
Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року
обставинами вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_14. та ОСОБА_13.,
за які ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_15. та ОСОБА_16
засуджені за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Цей вирок набрав
законної сили і ніким із засуджених чи їх захисниками не
оскаржений.
Доводи в касаційних скарг захисників ОСОБА_11. та ОСОБА_4.,
що оскільки зазначеним вироком ОСОБА_3. і ОСОБА_5. вже були
засуджені за вчинення хуліганських дій із застосуванням насильства
щодо ОСОБА_13. і ОСОБА_14. з заподіянням їм легких тілесних
ушкоджень, а тому вони не можуть ще раз засуджуватися за ті самі
діяння, є неспроможними.
Як видно із змісту цього вироку ОСОБА_3. та ОСОБА_5.
засуджені за дії, які були лише частиною того злочину, який вони
разом з ОСОБА_3. фактично вчинили. Дії, що призвели до
протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13., у вироку від
IНФОРМАЦIЯ_2року не досліджувались і кваліфікації не знайшли.
Як правильно зазначив апеляційний суд у вироку, ОСОБА_3.,
ОСОБА_1. та ОСОБА_5. втрьох наносили потерпілому, який не чинив їм
будь-якого опору, зокрема, і після того, як від отриманих тілесних
ушкоджень він уже перебував на землі в безпорадному стані,
численні удари в життєво-важливий орган - голову. Смерть ОСОБА_13.
знаходиться у причинному зв'язку з діями засуджених. Ураховуючи ці
обставини, суд правильно встановив, що засуджені могли й повинні
були усвідомлювати, що від їх злочинних дій настане смерть
потерпілого, але байдуже ставилися до тих наслідків, які фактично
настали, тобто їх умислом охоплювалося заподіяння смерті ОСОБА_13.
Судом у вироку наведено, що для побиття потерпілого засудженими
було використано нікчемний привід, що правильно судом розцінено як
хуліганський мотив вчинення злочину.
Даних, які б свідчили про неповноту, необ'єктивність
дослідження слідчими органами та судом обставин справи чи
упередженість суду, як про це зазначається в касаційних скаргах
засудженого ОСОБА_1. та захисників ОСОБА_11., ОСОБА_2. й ОСОБА_4.,
не встановлено.
Як убачається з протоколу судового засідання, суд розглянув
усі наявні у справі докази і ніхто із учасників судового розгляду
не заявляв будь-яких клопотань про необхідність доповнення
судового слідства. Відповідно до вимог ст. 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
в мотивувальній частині вироку суд навів переконливі
мотиви, з яких він визнав неспроможними доводи засуджених про їх
непричетність до заподіяння смерті потерпілого.
Не виявлено також й істотних порушень
кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для
скасування вироку.
Отже, сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав
належну оцінку, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_3., ОСОБА_1.
та ОСОБА_5. з хуліганських мотивів умисно вбили ОСОБА_13. і їх
винність у вчиненні цього злочину доведена повністю, що спростовує
доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи та незаконність засудження.
Кваліфікація їх дій за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною. Підстав для перекваліфікації дій
засуджених, як про це порушено питання у касаційній скарзі
засудженого ОСОБА_1., не вбачається.
При призначенні ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. покарання суд
згідно з вимогами ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь
тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи та всі
обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, і
обгрунтовано призначив засудженим покарання у вигляді позбавлення
волі на певний строк у межах санкції ч.2 ст.115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Тому підстав вважати призначене засудженим покарання
надмірно м'яким, як про це йдеться в касаційному поданні
прокурора, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, призначаючи засудженим покарання на підставі ч.
ч. 1, 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Печерського
районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року більш суворим,
призначеним цим вироком, суд припустився помилки.
Так, поза увагою суду залишилася та обставина, що зазначеним
вироком районного суду ОСОБА_1. було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
ОСОБА_3. - за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком 2 роки, ОСОБА_5. - за ч. 2 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі зі
звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки. В порядку, визначеному ч. 2 ст. 78 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, засуджені не направлялися в місця позбавлення волі
для відбування цього покарання. Немає в матеріалах справи і даних,
які б свідчили про вчинення засудженими протягом іспитового строку
нового злочину. Тобто на час постановляння вироку Апеляційного
суду м. Києва від 20 липня 2007 року уже закінчився іспитовий
строк, встановлений засудженим вироком Печерського районного суду
м. Києва від 28 листопада 2003 року.
Згідно з вимогами ст. 89 п.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, особи,
засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом
іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом
зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання
з випробовуванням не буде скасовано з інших підстав, передбачених
законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Отже, суд безпідставно призначив ОСОБА_1., ОСОБА_3. та
ОСОБА_5. покарання на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Тому колегія суддів вважає, що таке рішення суду
підлягає виключенню з вироку, а касаційне подання прокурора -
частковому задоволенню.
З дотриманням вимог ст.ст. 1168, 1190, 1201 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 28 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
судом правильно
вирішено питання про відшкодування завданої злочином ОСОБА_6
матеріальної та моральної шкоди.
Потерпілий просив стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_5.
матеріальну шкоду в сумі 12076 грн. 88 коп. та 1000000 грн. на
відшкодування моральної шкоди. Суд прийняв рішення про стягнення з
засуджених завданої матеріальної шкоди у розмірі 6991 грн. 70 коп.
та 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди, тобто задовольнив
позовні вимоги потерпілого частково.
Це рішення суд обгрунтував, навівши у вироку відповідні
мотиви, тому не можна погодитись з доводами потерпілого про те, що
суд нібито безпідставно повністю не задовольнив його позовних
вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6., захисників ОСОБА_11.,
ОСОБА_2., ОСОБА_4та засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення,
а касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2007 року щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_12, ОСОБА_6 змінити - виключити рішення суду про призначення
покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1, ч.4 ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та вважати засудженими: ОСОБА_1. за ч.2 п.7
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі,
ОСОБА_3. за ч.2 п.7 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років 6
місяців позбавлення волі, ОСОБА_5. за ч.2 п.7 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років позбавлення волі.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
Федченко О.С. Нікітін Ю.I. Глос Л.Ф.