У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.
суддів
Гошовської Т.В., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні 8 листопада 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області на вирок Краснодонського
міськрайонного суду від 16 листопада 2004 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
раніше не судимого, -
за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки позбавлення
волі, за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на шість місяців
арешту, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому призначено остаточне покарання - два роки шість
місяців позбавлення волі.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалася.
Суд визнав, що ОСОБА_1 30 травня 2004 року, перебуваючи в
стані алкогольного сп'яніння у с. Поріччя Краснодонського р-ну,
шукаючи свою співмешканку ОСОБА_2, яка після чергової сварки з ним
втекла з дому, зайшов на подвір'я її батьків і безпричинно затіяв
сварку з неповнолітньою ОСОБА_3 Він ударив її по обличчю сорочкою
і, незважаючи на те, що з хати вибігли мати потерпілої ОСОБА_4 і
слідом ОСОБА_5, які зробили йому зауваження, ОСОБА_1 продовжив
хуліганити. Він накинувся на них з кулаками і почергово побив,
заподіявши кожному легкі тілесні ушкодження з короткочасним
розладом здоров'я.
Не припиняючи пошуків ОСОБА_2, ОСОБА_1 повернувся до свого
двору і помітив, що звідти вийшов з мішком за плечима ОСОБА_6
Запідозрівши ОСОБА_6 у крадіжці, ОСОБА_1 зупинив його. У сварці,
яка переросла в бійку, ОСОБА_1 у відповідь на удар ОСОБА_6 рукою в
обличчя, збив потерпілого на землю і побив ногами, а як тільки той
підвівся і вдарив його каменем по голові, то ОСОБА_1, захищаючись,
збив ОСОБА_6 з ніг, побив ногами і тут же знайшов автомобільний
колінчатий вал і умисно кинув цю залізяку на лежачого потерпілого,
заподіявши йому тілесні ушкодження голови, від яких сталася смерть
на місці події.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора щодо скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за
ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і направлення справи на новий
судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.
За змістом закону основна умова, яка характеризує
правомірність необхідної оборони, зводиться до того, що захисні
дії і заподіяна на їх підставі шкода були викликані необхідністю
відвернення суспільно небезпечного нападу і захисту охоронюваних
законом прав та інтересів від небезпеки, що загрожує. Якщо
поведінку особи визначає головним чином намагання заподіяти шкоду
потерпілому, а не міркування захисту і відвернення дійсного
нападу, то ці діяння не становлять необхідної оборони і
відповідальність за їх вчинення настає на загальних підставах.
Зробивши висновки про винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві
потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони і кваліфікуючи
його дії за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, прокурор, який на
судовій стадії змінив обвинувачення, і суд, погодившись із цим
формулюванням обвинувачення, виходили виключно з показань
засудженого у судовому засіданні. Ті ж дані, що містяться в
матеріалах справи, зокрема в протоколах допитів ОСОБА_1 на
досудовому слідстві, залишені без уваги і відповідної оцінки не
одержали.
ОСОБА_1 показував, що він займався спортом, і тому під час
зазначеного конфлікту з ОСОБА_6 йому двічі вдалося збити
потерпілого на землю і вже лежачого побити ногами. I якщо після
першого побиття ОСОБА_6 ще зумів піднятись, то вже після
другого, - потерпілий продовжував лежати, а він скориставшись цим
моментом знайшов металевий колінвал (вагою 30-40 кг), що
знаходився за 5-6 метрів, схопив цей предмет у руки і кинув на
голову ОСОБА_6а.
Викладене свідчить, що суд, хоча і розглядав справу в межах
зміненого обвинувачення, фактично обійшов увагою дані, які можуть
мати істотне значення для справи, що його висновки не відповідають
її фактичним обставинам, які можуть вплинути на юридичну оцінку
вчинених діянь засудженого.
За таких обставин доводи прокурора про необхідність
скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 118 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є слушними і підлягають задоволенню. Оскільки
обвинувачення за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ст. 296 ч. 1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
пов'язані між собою, вирок щодо ОСОБА_1
підлягає скасуванню в повному об'ємі.
Разом із тим, на думку колегії суддів, направляти справу на
новий судовий розгляд, як про це зазначено в поданні, у даному
конкретному випадку не можна, оскільки норми
кримінально-процесуального закону обмежують суд у прийнятті
відповідного рішення у даній справі без її направлення на нове
розслідування.
При новому розслідуванні необхідно ретельно допитати ОСОБА_1,
провести інші слідчі дії, в яких може виникнути необхідність, і
залежно від встановленого вирішити питання щодо юридичної оцінки
дій ОСОБА_1 та подальший хід справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання заступника прокурора Луганської області
задовольнити частково.
Вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області
від 16 листопада 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну
справу - направити на нове розслідування.
С у д д і :
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Заголдний В.В.