У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області на вирок Суворовського районного
суду м. Херсона від 05 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного
суду Херсонської області від 10 квітня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця с. Горохівське Снігурівського району
Миколаївської області, громадянина України,
не судимого в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, -
засуджено за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від
відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених
пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь Херсонської
обласної психлікарні 270 грн. 82 коп. за проведення експертизи №
485 від 08 вересня 2005 року.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня
2007 року цей вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 14 серпня 2005 року
приблизно о 23 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння, біля будинку № 94 по вул. Карла Маркса у м. Херсоні,
умисно, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичного
насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого
і виразилося в нанесенні ударів рукою по голові, шляхом ривку
намагався відкрито заволодіти належними ОСОБА_2 мобільним
телефоном "Сіменс А 65" вартістю 620 грн. в силіконовому чохлі
вартістю 20 грн. з чіпом "Ді Джус" вартістю 60 грн., барсеткою
вартістю 45 грн., в якій знаходилися гроші у сумі 200 грн. і
документи, які не представляли для потерпілого матеріальної
цінності, проте не довів злочин до кінця з причин, що не залежали
від його волі, і заволодів лише телефоном "Сіменс А 65" в чохлі з
чіпом, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму
700 грн.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду
про доведеність вини ОСОБА_1, просить судові рішення щодо нього
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю
призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину
внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що судом при
вирішенні питання про кваліфікацію дій ОСОБА_1 не взяті до уваги
усі докази по справі, зокрема показання потерпілого ОСОБА_2, дані
протоколу особистого огляду ОСОБА_1, з яких убачається, що
останній заволодів мобільним телефоном та мав реальну можливість
розпоряджатися вилученим майном. За таких обставин грабіж
вважається закінченим і потребував кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, оскільки ОСОБА_1 намагався
відкрито заволодіти барсеткою ОСОБА_2, але не довів свій злочин до
кінця з причин, що не залежали від його волі, а тому його дії слід
було кваліфікувати і за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Одночасно вказує на те, що суд, кваліфікуючи дії
ОСОБА_1 за ст. 15 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, допустив порушення вимог
кримінального закону, оскільки не зазначив частину статті, за якою
визнав особу винною, що є недопустимим. Стверджує, що неправильна
кваліфікація судом дій ОСОБА_1 призвела до призначення йому надто
м'якого покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого
злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, під час досудового
слідства ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Однак, при постановлені вироку суд визнав ОСОБА_1 винуватим у
вчиненні замаху на грабіж та кваліфікував його дії за ст. 15, ч. 2
ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому суд, всупереч вимогам
ст. 15 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не вказав, який саме закінчений чи
незакінчений замах вчинив ОСОБА_1
Крім цього, суд, дійшовши висновку, що ОСОБА_1 вчинив замах
на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_2, поєднане з
насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я
потерпілого, залишив поза увагою те, що грабіж вважається
закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має
реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
Як убачається з встановлених судом обставин справи, ОСОБА_1,
застосувавши до потерпілого насильство, яке не було небезпечним
для життя та здоров'я останнього заволодів його мобільним
телефоном і з місця вчинення злочину зник.
За таких обставин висновок суду про вчинення ОСОБА_1 замаху
на відкрите заволодіння чужим майном суперечить фактичним
обставинам справи і свідчить про неправильне застосування судом
першої інстанції кримінального закону, що є підставою для
скасування вироку і в цій частині колегія суддів погоджується з
доводами касаційного подання.
Оскільки апеляційна інстанція не звернула уваги на зазначені
порушення при застосуванні кримінального закону, допущені судом
першої інстанції, не усунула цих порушень і залишила вирок без
зміни, то ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.
Що стосується доводів касаційного подання про те, що дії
ОСОБА_1, пов'язані з намаганням заволодіти і барсеткою потерпілого
підлягають окремій кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, то вони є безпідставними.
Зазначені дії ОСОБА_1 не потребують окремої кваліфікації,
оскільки були вчиненні по відношенню до одного і того ж
потерпілого та без розриву у часі.
При новому розгляді справи необхідно дослідити усі докази по
справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_1 та прийняти
законне й обгрунтоване рішення.
У разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за
пред'явленим йому обвинуваченням та при відсутності інших
обставин, які впливають на призначення покарання, крім тих, які
врахував суд при призначенні ОСОБА_1 покарання, застосування ст.
75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не можна вважати необгрунтованим.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Херсонської області
задовольнити частково.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 5 лютого
2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14
квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу
направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
СУДДI:
Гошовська Т.В. Верещак В.М. Заголдний В.В.