Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ізмаїл, Одеської області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого Гончарова С.М. 3930грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 7 липня 2005р., приблизно о 12год., керуючи в алкогольному сп'янінні автомобілем "Форд Таурус", який належав ОСОБА_2, рухаючись по вул. Железнякова в напрямку проспекту Суворова в м. Ізмаїлі, в порушення п. п. 2.9, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Разом із тим, призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, дані про особу засудженого та інші обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 вину повністю не визнав, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння і дійшов неправильного висновку про недоцільність відбування ним покарання, не навівши у вироку переконливих мотивів.

Апеляційний суд переглядаючи справу не виправив помилки суду першої інстанції, підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.

За таких обставин застосування судом щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим, у зв'язку з чим вирок і ухвала підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, у ході якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи і призначити засудженому ОСОБА_1 справедливе покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.