У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 6 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
та його захисника ОСОБА_2 на вирок Южноукраїнського міського суду
Миколаївської області від 26 вересня 2006 року та ухвалу
Апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2006
року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в солідарно на
користь ОСОБА_4 5000 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28
листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. З мотивувальної
частини вироку щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виключено посилання суду на
застосування засудженими під час розбійного нападу насильства, яке
є небезпечним для життя та здоровcя потерпілого. В решті вирок
залишений без зміни.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, який судові рішення
щодо нього в касаційному порядку не оскаржив.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 28
січня 2006 року о 2-й годині2, в м.Южноукраїнську Миколаївської
області, разом з ОСОБА_3 перебував у автомобілі ВАЗ-2109
реєстраційний НОМЕР_1 з позначкою "таксі", який стояв біля
гуртожитку по вул.Комсомольській. До них підійшли ОСОБА_5, ОСОБА_6
та ОСОБА_4 і попросили водія ОСОБА_1 відвезти їх до бару "Едем",
розташованого по вул.Дружби народів, на що ОСОБА_1 погодився.
Біля бару ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_4
перешкодили вийти з автомобіля через блокування задніх дверей
зліва. Вихід через задні двері справа йому перегородив ОСОБА_3,
який сидів праворуч. В цей час ОСОБА_1 несподівано від'їхав від
бару з ОСОБА_4 в салоні автомобіля.
Під час поїздки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, погрожуючи ОСОБА_4
застосуванням насильства, яке є небезпечним для його життя та
здоров'я, вимагали від нього передати їм гроші. У відповідь на
відмову, вони відвезли ОСОБА_4 на Ташликське водосховище, де
погрожуючи потерпілому застосуванням насильства, що є небезпечним
для його життя та здоров'я, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заволоділи
мобільним телефоном та дублянкою ОСОБА_4 вартістю по 300 гривень,
а всього на загальну суму 600 гривень.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник
ОСОБА_2 посилаються на порушення права засудженого на захист,
оскільки досудове та судове слідство велося на російській мові,
неправильно встановлена дата вчинення злочину, деякі процесуальні
документи на досудовому слідстві складалися особами, які не мали
на це права, розгляд справи в суді першої інстанції здійснено
незаконним складом суду. Також зазначають, що у вироку
необгрунтовано наведено таку кваліфікуючу ознаку як вчинення
злочину за попередньою змовою. З цих підстав просять постановлені
щодо ОСОБА_1 судові рішення скасувати, а кримінальну справу
направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
підстав для їх задоволення немає.
Висновки суду з врахуванням змін до вироку, внесеними
апеляційним судом, про доведеність винності ОСОБА_1 у розбійному
нападі з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування
насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого,
вчиненому за попередньою змовою групою осіб, суд зробив на
підставі зібраних у встановленому законом порядку доказах, які
належно досліджені та наведені у вироку. Ці висновки грунтуються
на показаннях потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та об'єктивних
даних, що містяться у протоколі огляду місця події, протоколі
огляду автомобіля ОСОБА_1, в ході якого було виявлено шапку, що
належить потерпілому ОСОБА_4, протоколом огляду автомобіля
Южноукраїнського ГО УМВД, у якому перевозили ОСОБА_1 після його
затримання, де було виявлено та вилучено мобільний телефон, який
належить потерпілому.
Цим та іншим наведеним у вироку доказам, суд дав належну
оцінку і зробив правильний висновок про доведеність винності
ОСОБА_1 у вчиненому злочині та правильно кваліфікував його дії за
ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Доводи скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2
про непричетність його до вчинення злочину, за який його
засуджено, спростовується наведеними у вироку доказами, ці доводи
перевірялися судом першої та апеляційної інстанції і визнанні
необгрунтованими.
Також є необгрунтованими доводи касаційних скарг про
порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з веденням досудового
та судового слідства на російській мові та не надання йому
захисника при допиті його в якості підозрюваного після його
затримання.
Як убачається з матеріалів справи, на а.с.42-44 є протокол
затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину від 28.01.2006
р., у якому детально викладено підстави та мотиви затримання,
роз'яснено його права підозрюваного, передбаченні ст.43-1 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
та ст.28,29,55,56,59,62,63 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Як у цьому протоколі, так і в окремому протоколі
роз'яснення підозрюваному права на захист від 28.01.2006 року
(а.с.46) ОСОБА_1 зробив власноручний запис, що від послуг
захисника він відмовляється. Крім того, під час досудового
слідства та судового розгляду справи, ні ОСОБА_1, ні його
захисники не заявляли клопотання про ведення процесу на
українській мові або про переклад процесуальних документів на
українську мову, більше того, пояснення по справі ОСОБА_1 давав на
російській мові, так само на російській мові він написав явку з
повинною і робив власноручні записи на відповідних протоколах
слідчих дій.
Викладені у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його
захисника ОСОБА_2 доводи про допущенні під час досудового слідства
та судового розгляду справи порушення кримінально-процесуального
закону, аналогічні доводам їх апеляційних скарг, вони були
ретельно перевірені при апеляційному розгляді справи і
аргументовано відхилені.
Порушень кримінально-процесуального закону при збиранні,
дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів
правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та
кваліфікації його дій органами досудового слідства та судом не
допущено.
Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, з врахуванням як ступеню тяжкості вчиненого ним
злочину, даних про його особу та інших, наведених у вироку
обставин. Воно є необхідним та достатнім для його виправлення та
попередження нових злочинів.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційних скарг засудженому ОСОБА_1 та його
захиснику ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Глос Л.Ф. Таран Т.С.