Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЛТД"

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р.

у справі № 805/1680/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЛТД"

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "СК ЛТД") звернулось до суду з позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Рубіжанська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "СК ЛТД", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Рубіжанська ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з єдиного податку 4 групи (фіксованого сільськогосподарського податку) за 2015 рік, був складений акт від 20.03.2015 року № 49/1501-23124940, за висновками якого встановлені порушення пункту 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України, в результаті чого мало місце заниження суми податкових зобов'язань - єдиного податку 4 групи (фіксованого сільськогосподарського податку).

За висновками акта перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.04.2015 року № 0000971501 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку 4 групи (фіксованого сільськогосподарського податку) в розмірі 3660 грн. 58 коп. та застосувано штрафні санкції у розмірі 915 грн. 15 коп.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 лютого 2015 року позивачем до податкового органу надані податкові декларації з єдиного податку 4 групи по Бараниківській сільської ради Кремінського району Луганської області.

Згідно листа відділу Держземагентства у Кремінському районі Луганської області від 30.03.15 № 32-28-0.4-565/2-15, нормативно-правова оцінка 1 га ріллі по Бараниківській сільської ради із земель колишнього КСП "Роздольне" станом на 1995 рік становить 3222 грн. 07коп., станом на 01.01.2015 року з урахуванням коефіцієнту індексації 3,997 та коефіцієнту 1,756 до показників нормативної грошової оцінки ріллі становить 22 614грн. 85 коп.

Згідно довідки відділу Держземагентства у Кремінському районі Луганської області ТОВ "СК-ЛТД" від 24.02.2015 року № 27-28-0.2-398/2-15 про розмір площі та грошову оцінку земельних ділянок по Бараниківській с/раді Кремінського району Луганської області, які знаходяться у користуванні позивача, грошова оцінка земельних ділянок здійснена без застосування коефіцієнту 1,756.

Відповідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Об'єкт та база оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи визначені ст. 292-1 Податкового Кодексу України.

За приписами п.п. 292.1.1 п. 292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Згідно п.п.292.1.2 п.292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.

Відповідно до ст. 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до п.289.1 ст. 289 Податкового Кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно п.289.3 ст. 289 Податкового Кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Листом від 14.01.2015 року № 6-28-0.22-215/2-15 (v2-15821-15) "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель" Державне агентство земельних ресурсів України на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомило, що кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 1995 року станом на 1 січня 2015 року становить 3,997.

Як встановлено судами, у податкових деклараціях, наданих позивачем до податкового органу, нормативна грошова оцінка земель, зайнятих ріллею, вказана позивачем без застосування коефіцієнту 1,756.

Пунктом 5 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (213-95-п) , передбачений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель 1,756.

Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756.

З вказаних положень Методики та подальшого її змісту, включаючи спеціальні формули, вбачається, що здійснення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення покладено на спеціально уповноважені державою органи. Вказаний висновок кореспондується з відповідними нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до п.п.292.1.3 п.292.1 ст. 292-1 Податкового Кодексу України підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем занижено суму грошового зобов'язання з єдиного податку 4 групи (фіксованого сільськогосподарського податку) у розмірі 4575,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЛТД" відхилити.

2.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р. залишити без змін.

3.ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .