У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Філатова В.М.,
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.,
засудженого
ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 6
листопада 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою
засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 16
липня 2007 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, уродженця с. Сміла
Черкаської області, мешканця с. Добромишль Монастириського району
Тернопільської області, не працюючого, не судимого,
· за ч. 2 ст. 15 і ч.2 п. п. 1, 7 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
- на 13 років позбавлення волі;
· за ч.2 п. 7 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 14 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання - позбавлення волі
строком на 14 років.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у замаху на умисне
вбивство з хуліганських мотивів кількох осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
а також в умисному вбивстві з хуліганських мотивів ОСОБА_4,
вчинених за наступних обставин.
22 червня 2006 року ОСОБА_1 в домоволодінні ОСОБА_5 АДРЕСА_1
розпивав з господарем та малознайомими ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
спиртні напої. Близько 2 год. 14 хв. ОСОБА_1, перебуваючи на
подвір'ї будинку, з метою вбивства ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
безпричинно, з хуліганських мотивів і особливою зухвалістю, грубо
порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до
суспільства, спеціально принесеним з будинку ОСОБА_6 кухонним
ножем умисно вдарив ОСОБА_2 в передню поверхню грудей справа,
ОСОБА_3 - у поперек справа, а потім о 2 год. 15хв. ОСОБА_4 - у
передню поверхню грудей зліва. У результаті цих дій ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 були заподіяні непроникаючі колото-різані рани, тобто
легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад
здоров'я. Однак смерть цих осіб не настала з причин, що не
залежали від волі ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з місця
події втекли і їм була вчасно надана медична допомога. ОСОБА_4
внаслідок дій ОСОБА_1 була заподіяна сліпа рана грудей зліва з
пошкодженням серця, від чого на місці події настала його смерть.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що
суд неправильно встановив фактичні обставини справи. Зазначає, що
він ходив додому до своєї бабусі ОСОБА_5 за зарядним пристроєм для
мобільного телефону і ніж взяв і приніс до ОСОБА_5 з метою нарізки
продуктів, а не для нанесення ним тілесних ушкоджень. Стверджує,
що ніж щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 застосував не з
хуліганських спонукань, а з метою налякати хлопців для припинення
їх сварки з ОСОБА_5 і перешкоджання їх наміру заволодіти його -
ОСОБА_1 майном; ножем розмахував без наміру вбити хлопців і
випадково поранив ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Вважає неправдивими
показання потерпілих та свідка ОСОБА_7 в суді щодо обставин події.
Стверджує, що про відсутність у нього умислу на вбивство хлопців
свідчить його поведінка щодо ОСОБА_3 в момент, коли той звертався
до нього після отримання ножового поранення. Просить вирок
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку
прокурора про необхідність зміни вироку і перекваліфікації дій
засудженого з ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. п. 1, 7 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із залишенням у
решті вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1, будучи у стані
алкогольного сп'яніння та діючи з особливою зухвалістю, з
хуліганських мотивів, безпричинно, спеціально заготовленим для
нанесення тілесних ушкоджень кухонним ножем заподіяв ножові
поранення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і умисно вбив ОСОБА_4
Такий висновок суду грунтується на показаннях потерпілих
ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, на даних протоколів
огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події з
участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, висновках судово-медичних,
криміналістичних експертиз. Ці докази суд дослідив у судовому
засіданні і дав їм у вироку належну оцінку.
Зокрема, з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, які вони давали як під час досудового
слідства, у тому числі при відтворенні обстановки та обставин
події, так і в судовому засіданні, видно, що 21.06.2006 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у будинку останнього вживали спиртні напої. До
них приєднувались співмешканка ОСОБА_5 - ОСОБА_7, яка потім пішла
спати і очевидцем подальших подій не була, та ОСОБА_8, який до 20
год. на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_5 ремонтував мотоцикл. Пізно
ввечері до ОСОБА_5 прийшли ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які також
стали вживати з ним і ОСОБА_1 спиртне. Близько 2 год. 22.06.2006
року ОСОБА_1 пішов додому до своєї баби за зарядним пристроєм до
мобільного телефону, а всі інші вийшли на подвір'я, де розмовляли
між собою: ОСОБА_5 і ОСОБА_4 - біля будинку, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 -
в декількох метрах від них. Коли ОСОБА_1 повернувся і проходив
повз ОСОБА_2 і ОСОБА_3, то без будь-якої причини наніс ножем один
удар ОСОБА_2 справа у груди, від чого той почав тікати з подвір'я,
один удар ОСОБА_3 у поперек ззаду, а потім, підбігши до будинку, -
удар ОСОБА_4 в груди. Від цього удару ОСОБА_4, відбігши на
декілька метрів, впав і помер на місці події.
При цьому всі зазначені особи послідовно вказували, що ніякої
причини для нанесення ударів ножем ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у
ОСОБА_1 не було, оскільки вони не сварилися, ніяких претензій ні
до кого не висловлювали, вели себе спокійно, розмовляли на
побутові теми. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказували, що у ОСОБА_5 був
кухонний ніж, яким нарізалась закуска, а тому приносити ще одного
ножа не було потреби.
Сам ОСОБА_1 під час досудового слідства, неодноразово даючи
показання з участю захисника, стверджував, що хлопці, які прийшли
до ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, його не ображали,
розмовляли більше з господарем, але він - ОСОБА_1 під впливом
значної кількості випитого спиртного вважав, що його ігнорують,
ставляться до нього зверхньо, чим був обурений. У подальшому, коли
всі вийшли на подвір'я і розмовляли про щось, чого він не знає, бо
не прислуховувався, він вирішив піти до своєї баби - ОСОБА_5, яка
мешкала неподалік, за зарядним пристроєм до мобільного телефону, а
також за ножем, оскільки у нього склалося враження, що хлопці
вороже ставляться до нього і до ОСОБА_5. Саме з цієї причини,
взявши в будинку баби кухонний ніж, він повернувся на подвір'я
ОСОБА_5, де підійшов до хлопців і заподіяв їм ножові поранення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 по суті підтвердив ці показання,
однак зазначив, що між хлопцями і ОСОБА_5 відбулася сварка, і
він - ОСОБА_1 вважав, що вона виникла через нього, що й стало
причиною його подальших дій.
Твердження ОСОБА_1 про наявність сварки між хлопцями і
ОСОБА_5 було перевірено судом і обгрунтовано визнано таким, що не
відповідає дійсності. Це твердження спростовано показаннями
допитаних судом потерпілих і свідків, у тому числі й свідка
ОСОБА_7, яка як на досудовому слідстві, так і в суді вказувала, що
ніякої сварки не було, а її показання під час одного з допитів на
досудовому слідстві про те, що вона вночі 22.06.2006 році чула з
подвір'я сварку чоловіків, є помилковими і стосуються подій іншої
ночі.
Підстав вважати, що потерпілі і свідки приховують дійсні
обставини події і обмовляють ОСОБА_1, по справі не встановлено.
Зазначені вище докази у сукупності свідчать про хуліганський
мотив дій ОСОБА_1 та спростовують його твердження у касаційній
скарзі про те, що він діяв не з хуліганських спонукань, а захищав
себе і ОСОБА_5, застосувавши при цьому кухонний ніж, який брав для
нарізки продуктів, а не з метою заподіяння ним тілесних ушкоджень.
Цими доказами спростовується й твердження засудженого про
випадковість заподіяння ним потерпілим тілесних ушкоджень.
Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на нові обставини, а
саме на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловлювали намір
заволодіти його грошима та мобільним телефоном і змусили
захищатись із застосуванням ножа, є надуманими, оскільки не
підтверджені будь-якими доказами по справі. Крім того, з показань
свідка ОСОБА_6 убачається, що ОСОБА_1 зберігав свої гроші у неї
вдома і після вбивства забрав їх і залишив її будинок.
Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи,
суд помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як
замах на вбивство кількох осіб.
Так, ОСОБА_1 вказував, що не мав умислу на вбивство, бажав
лише налякати хлопців, хоча й припускав заподіяння їм ножем
тілесних ушкоджень.
З показань потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 видно, що після
нанесення ножем одного удару ОСОБА_2 ОСОБА_1 не став його
переслідувати, коли той утікав, а вдарив ножем ОСОБА_3, якого теж
не став наздоганяти, коли той відбіг у бік. У подальшому, коли
ОСОБА_1 вдарив ножем ОСОБА_4 і пересвідчився в його смерті,
ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 із запитанням, навіщо той його
поранив, і запропонував викинути ножа. На це ОСОБА_1 повідомив, що
вбив людину - ОСОБА_4, передав ножа ОСОБА_5 та сказав ОСОБА_3
викликати медичну допомогу, що той і зробив, викликавши по
телефону дружину, яка надала йому необхідну медичну допомогу.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз, у ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 виявлено по одному колото-різаному непроникаючому
пораненню, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень,
що потягли короткочасний розлад здоров'я, могли утворитися за
вказаних потерпілими обставин і виникли від дії вилученого з місця
події ножа.
За висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4, його
смерть настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей з
довжиною каналу рани до 16 см з пошкодженням серця, яке утворилося
від дії ножа, вилученого з місця події, і відноситься до тяжких
тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Ті обставини, що ОСОБА_1, перебуваючи в безпосередній
близькості до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, завдав їм по одному
непроникаючому пораненню в області грудей справа та попереку, які
завідомо для нього не могли призвести до смерті потерпілих, а в
подальшому не вчиняв ніяких дій, спрямованих на їх вбивство, хоча
мав таку реальну можливість, свідчать про відсутність у ОСОБА_1
умислу на позбавлення цих осіб життя.
За таких обставин у суду не було підстав для кваліфікації дій
засудженого за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. п 1, 7 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
як замах на умисне вбивство двох осіб з хуліганських
мотивів.
У той же час зазначені вище обставини і досліджені судом
докази підтверджують, що ОСОБА_1, не маючи будь-якої об'єктивної
причини і діючи з хуліганських спонукань, грубо порушив
громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжувалось особливою зухвалістю - заподіянням потерпілим
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень внаслідок застосування
щодо них спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень
предмету - кухонного ножа. Ці дії засудженого утворюють склад
злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним
перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.15 і ч. 2 п. п. 1,7 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Оскільки ОСОБА_1, продовжуючи хуліганство, вчинив умисне
вбивство ОСОБА_4, вдаривши його ножем зі значною силою у
життєво-важливий орган - серце, від чого настала смерть
останнього, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 п. 7
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав вважати, що ОСОБА_1 вбив ОСОБА_4 через необережність
чи при захисті від неправомірних дій останнього, немає.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування
вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, як про це
просить засуджений у своїй касаційній скарзі.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і врахував характер та ступінь тяжкості
вчинених злочинів, дані про особу засудженого, пом'якшуючі й
обтяжуючі покарання обставини, навівши їх у вироку. З огляду на
це, суд обгрунтовано визначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.
2 п. 7 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ураховуючи зазначені вище обставини і дані про особу ОСОБА_1
колегія суддів вважає необхідним призначити йому за ч. 4 ст. 296
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у межах цього закону, а при
призначенні покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 п.
7 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ч. 4 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2007 року щодо
ОСОБА_1 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. п. 1, 7
ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 4 ст. 296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити йому за цим законом покарання у виді
позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст.296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ч. 2 п. 7 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді 14 років позбавлення
волі.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Філатов В.М.