У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Синявського О.Г.,
суддів
Гриціва М.I. і Нікітіна Ю.I.
за участю прокурора засудженого
Сорокіної О.А., ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на вирок Центрально-Міського районного
суду м. Горлівки Донецької області від 19 червня 2006 року та
ухвалу апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2006 року
щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вироком Центрально-Міського районного суду м. Горлівки
Донецької області від 19 червня 2006 року засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженку м. Горлівки Донецької області,
громадянку України,
раніше не судиму,
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
уродженця м. Макіївки Донецької області,
громадянина України,
раніше не судимого,
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3 року народження,
уродженку м. Горлівки Донецької області,
громадянку України,
раніше не судиму,
за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кожного на п'ять років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчою діяльністю, обліком та зберіганням
товарно-матеріальних цінностей на підприємствах усіх форм
власності на три роки з конфіскацією всього належного їм майна.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області 1
635 грн. 16 коп. судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01 серпня
2006 року зазначений вирок змінено. До засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
та ОСОБА_3 застосовано ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і звільнено
останніх від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком два роки з покладенням на них обов'язків, передбачених ст.
76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iз резолютивної частини вироку виключено вказівку суду про
позбавлення засуджених права обіймати посади, пов'язані з обліком
та зберіганням товарно-матеріальних цінностей, на підприємствах
усіх форм власності. У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони,
обіймаючи посади в головному відділі податкової міліції ДПI у м.
Горлівці, відповідно, начальника, головного державного податкового
ревізора-інспектора відділення перевірок у галузях виробничої
сфери відділу дослідчих перевірок та начальника відділення
боротьби з незаконним відшкодуванням ПДВ оперативного відділу за
обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, за
попередньою змовою групою осіб одержали хабара.
Так, під час проведення планової документальної перевірки ТОВ
"Чорнобиль ЛТД", посаду директора якого обіймала ОСОБА_4 09
березня 2005 року приблизно об 11-й годині ОСОБА_2, за попередньою
змовою з ОСОБА_3та ОСОБА_1, перебуваючи в службовому кабінеті
останньої, розташованого за адресою АДРЕСА_1, одержав від ОСОБА_4
хабар в сумі 900 доларів США, з яких 500 доларів США передав
ОСОБА_1, а та, в свою чергу, 100 доларів США передала ОСОБА_3
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування
постановлених щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових рішень з
направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним
порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним
застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного
покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок
м'якості. Зокрема, посилається на те, що суд у мотивувальній
частині вироку, всупереч вимог ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
допустив суттєві протиріччя. Вважає, що суд апеляційної інстанції,
застосувавши до засуджених ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, дійшов
необгрунтованого висновку про можливість виправлення засуджених
без відбування покарання і крім того звільнив їх не тільки від
основного покарання у виді позбавлення волі, але і від
додаткового - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчою діяльністю.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
засудженого ОСОБА_2, який підтримав своє письмове заперечення на
касаційне подання та просив судові рішення щодо нього залишити без
зміни, прокурора Сорокіну О.А., яка вважала, що касаційне подання
слід задовольнити частково та вказала на необхідність скасування
ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону при призначенні засудженим покарання,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
частковому задоволенню.
Доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одержанні
хабара за попередньою змовою групою осіб та правильність
кваліфікації їх дій у касаційному поданні не оспорюється.
Водночас наведені у касаційному поданні доводи про порушення
закону при призначенні засудженим покарання є обгрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, якщо суд
при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового
обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також
позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи
тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде
висновку про можливість виправлення засудженого без відбування
покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування
покарання з випробуванням.
Тобто, зі змісту цієї норми кримінального закону вбачається,
що за певних умов суд може звільнити засудженого від відбування
одного з перерахованих у ній основних покарання.
При цьому, згідно зі ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у разі
звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу,
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу,
чину або кваліфікаційного класу.
Апеляційний суд зазначені вимоги закону не виконав.
Звільняючи засуджених від застосування додаткового покарання,
суд апеляційної інстанції не врахував, що лише на підставах,
передбачених ч. 1 ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, може не
призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті
Особливої частини цього кодексу як обов'язкове.
Призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 368 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді п'яти років позбавлення волі
з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчою діяльністю на підприємствах всіх форм
власності строком на три роки з конфіскацією всього належного їм
майна, та на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільняючи
останніх від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд
звільнив засуджених від відбування як основного, так і додаткового
покарання.
Тому відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
дана ухвала підлягає скасуванню через неправильне
застосування кримінального закону, а справа - направленню на новий
апеляційний розгляд, під час якого належить всебічно, повно та
об'єктивно дослідити обставини справи, правильно застосувати
кримінальний закон, призначити покарання з дотриманням вимог ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і постановити рішення, яке б відповідало
вимогам закону та було б обгрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання заступника прокурора Донецької області
задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2006 року щодо
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
С У Д Д I :
Синявський О.Г. Гриців М.I. Нікітін Ю.I.