У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Філатова В.М.,
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.,
захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2. і ОСОБА_3,
представника потерпілих ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 6 листопада
2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників
ОСОБА_8., ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_5., ОСОБА_10, ОСОБА_6 і
ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_11. та ОСОБА_12 на вирок Апеляційного
суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та жителя міста
Новомосковська Дніпропетровської області, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна;
- ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією майна;
- ч. 2 п. п. 6, 8, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з
конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_5. визначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є
його власністю.
ОСОБА_6, IНФОРМАЦIЯ_2 народження, уродженця міста
Синельникове Дніпропетровської області, жителя селища Первомайське
Синельниківського району Дніпропетровської області, раніше не
судимого, -
засуджено за:
- ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна;
- ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією майна;
- ч. 2 п. п. 6, 8, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років з
конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_6. визначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі на строк чотирнадцять років з конфіскацією всього майна, яке
є його власністю.
ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_3 народження, уродженця та жителя міста
Новомовсковська Дніпропетровської області, раніше судимого в 1999
році на 3 роки позбавлення волі, звільненого у 2001 році умовно
достроково, -
засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання
у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання,
призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання за
попереднім вироком від 22 грудня 1999 року і за сукупністю вироків
визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_10,IНФОРМАЦIЯ_4 народження, уродженця та жителя міста
Новомосковська Дніпропетровської області, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна,
яке є його власністю.
ОСОБА_10 і ОСОБА_7 за ч. 2 п. п. 6, 9, 12 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також ОСОБА_5. і ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано.
Судом на відшкодування заподіяної злочинами моральної шкоди
постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5. і ОСОБА_6 на користь
ОСОБА_11. 50 000 гривень, а на користь ОСОБА_12 70 000 гривень.
За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10. і ОСОБА_7 визнані
винними і засуджені за злочини, вчинені ними за таких обставин.
У листопаді 2001 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 домовилися між собою
на вчинення розбійного нападу на працівників приватного
підприємства з використанням газової зброї.
З цією метою вони, у кінці листопада 2001 року близько 23-ї
години 30 хвилин, озброївшись газовим пістолетом РГ-89, прибули до
належного приватному підприємцю ОСОБА_12. кафе-магазину
IНФОРМАЦIЯ_5, розташованого в селищі Первомайське
Дніпропетровської області, і одягли на обличчя виготовлені із
жіночих панчіх маски. ОСОБА_5 постукав у двері згаданого торгового
закладу, а коли присутній в середині магазину-кафе ОСОБА_13
відчинив двері, він напав на того, вдарив рукояткою пістолета по
голові й заподіяв фізичного болю, подавивши в такий спосіб опір
цього потерпілого. Потім ОСОБА_6 і ОСОБА_5 увірвалися до
приміщення магазину-кафе, останній погрожував газовим пістолетом,
який потерпілі сприймали за вогнестрільну зброю, вимагали віддати
гроші. Продавець ОСОБА_14. вимушена була віддати гроші в сумі 500
гривень. Після того злочинці зв'язали ОСОБА_13. та ОСОБА_14.
липкою стрічкою, забрали різний товар (пиво, шоколад, сигарети
тощо) загальною вартістю 150 гривень і з місця події пішли.
27 липня 2002 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вступили в злочинну
змову з ОСОБА_7. та ОСОБА_10. на незаконне заволодіння
транспортними засобами шляхом застосування насильства,
небезпечного для життя і здоров'я потерпілого. Для цього ОСОБА_7
повинен був взяти з собою пристрій для відкривання дверей
автомобілів, ОСОБА_10. - газовий пістолет, ОСОБА_6 - липку стрічку
і розподілили ролі. 31 липня 2002 року близько 1-ї години 30
хвилин ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10. і ОСОБА_6, зібралися в
квартирі, яку знімав останній, і близько 3-ї години прийшли до
належної ТОВ "Агропроменерго" автостоянки, що охоронялася,
розташованої неподалік будинку АДРЕСА_1 в місті Новомосковську
Дніпропетровської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_10. залишилися біля
в'їзних воріт, спостерігати за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_5
і ОСОБА_6 під приводом того, щоб поставити автомобіль, проникли на
автостоянку, застосували до сторожа ОСОБА_15 небезпечне для життя
і здоров'я потерпілого насильство, при цьому ОСОБА_5 останньому
затуляв рот рукою. У ході боротьби у ОСОБА_5. і ОСОБА_6 виник
умисел на умисне вбивство ОСОБА_15 з корисливих мотивів, що
виходило за межі попередньої домовленості. Для цього ОСОБА_6 двічі
вдарив сторожа рукояткою газового пістолета, а коли той впав,
ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вдарили ще двічі руками та ногами по тулубу,
липкою стрічкою зв'язали потерпілому руки і ноги, намотали стрічку
на голову й закрили в такий спосіб рот, притискали до землі,
надавлюючи руками та ногами на грудну клітку та перешкоджаючи
ОСОБА_15. дихати. Від таких дій потерпілий помер на місці злочину
внаслідок механічної асфіксії.
Потім ОСОБА_6 покликав ОСОБА_7, який за допомогою принесеного
пристрою відчинив дверцята автомобіля ВАЗ-21063 вартістю 10 658
гривень, що належав ОСОБА_16, та автомобіля ВАЗ-2103 вартістю 13
322 гривні, що належав ОСОБА_17., замкнув дроти замка запалювання,
разом з ОСОБА_5 зламали пристрої для блокування керма. Після того
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10. сіли в автомобілі і
поїхали, незаконно заволодівши транспортними засобами.
На вирок суду засудженими, захисниками та потерпілими подано
касаційні скарги.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_12 і ОСОБА_11.,
погоджуючись з правильністю засудження ОСОБА_5. і ОСОБА_6,
порушують питання про скасування вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в
зв'язку з тим, що їх дії невірно кваліфіковано лише як незаконне
заволодіння транспортними засобами та призначення їм невиправдано
м'якого покарання. Вони посилаються на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10.
мають нести відповідальність також і за умисне вбивство ОСОБА_15,
що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема,
показаннями засудженого ОСОБА_6 На думку потерпілих, покарання цим
засудженим визначено невиправдано м'яке без урахування тяжкості
вчиненого злочину, їх поведінки - невизнання винності, вчинення
ОСОБА_7. злочину під час відбування покарання, неправильно
застосувано ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
щодо ОСОБА_10
Захисник ОСОБА_9. у своїй скарзі порушує питання про
скасування вироку щодо його підзахисного ОСОБА_7 з закриттям щодо
нього провадження у справі за недоведеністю його винності у
вчиненні злочину. Посилається на те, що висновки суду про
доведеність винності його підзахисного у вчиненні злочину не
відповідають фактичним обставинам справи, що на досудовому
слідстві ОСОБА_7 обмовив себе внаслідок застосованого щодо нього
фізичного та психічного насильства з боку працівників
правоохоронних органів, а процесуальні дії проводилися з
порушенням чинного законодавства. На думку захисника, судом не
спростовано алібі - на час вчинення злочину його підзахисний
перебував в іншому місці, а його причетність до скоєного раніше
вже перевірялася. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повідомили про участь ОСОБА_7
у злочині не відразу, а через деякий час, що зроблено з метою
самим уникнути відповідальності. Не враховано судом при винесенні
вироку даних про особу ОСОБА_7, який позитивно характеризується,
має двох дітей, після звільнення з місць позбавлення волі став на
шлях виправлення, працював.
ОСОБА_7 у касаційній скарзі та доповненнях до неї просить
скасувати вирок щодо нього, а кримінальну справу направити на
новий судовий розгляд. Вважає, що його засуджено безпідставно.
Посилається на те, що щодо нього та інших осіб працівниками
правоохоронних органів здійснювався фізичний вплив, внаслідок чого
ОСОБА_5 обмовив його, щодо цього засудженого не було проведено
психологічної експертизи, допускалися порушення законодавства, в
тому числі про участь понятих, право на захист, не взято до уваги
показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Не вирішено питання
про визнання недопустимими доказів, зібраних з порушенням закону,
а при призначенні покарання суд не врахував пом'якшуючих
відповідальність обставин.
Захисник ОСОБА_8. у своїй касаційній скарзі просить вирок
суду щодо ОСОБА_10 скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд. Посилається на те, що її підзахисний тривалий час
перебував під вартою, але це апеляційним судом ураховано не було.
Як убачається із змісту касаційної скарги ОСОБА_10 він
порушує питання про скасування вироку щодо нього з направленням
справи на новий судовий розгляд. Вважає, що його засуджено
незаконно внаслідок д опущеної судом однобічності та
необ'єктивності розгляду справи. Судом не були задоволені
клопотання про проведення експертизи пістолета на предмет
виявлення слідів крові, волосся чи слідів шкіри, не перевірено
фактів незаконного тиску з боку працівників правоохоронних
органів, допущено інші порушення чинного законодавства.
У касаційній скарзі ОСОБА_5. та додаткових доводах до неї
порушується питання про скасування вироку щодо нього та
направлення справи на новий судовий розгляд. Він вважає, що його
засуджено незаконно, оскільки під час розгляду справи судом було
допущено порушення вимог закону, зокрема, суд проявив неповноту
з'ясування обставин події та упередженість, його висновки не
відповідають фактичним обставинам справи, а покарання визначено
невиправдано суворе. Посилається на те, що умислу на умисне
вбивство ОСОБА_15 у нього не було, вони не домовлялися позбавити
життя сторожа, про що свідчать його показання. На його думку,
покарання призначено явно несправедливе, без урахування всіх
обставин, що пом'якшують його відповідальність, зокрема, покриття
шкоди, явки з повинною, щирого каяття, сприяння розкриттю злочину.
ОСОБА_6 у своїй скарзі та додаткових доводах до неї порушує
питання про скасування вироку щодо нього як незаконного й
перекваліфікації його дій з ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ст. 119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Посилається на допущену у справі
неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду
справи й інші порушення вимог кримінально-процесуального закону,
невідповідність висновків судку фактичним обставинам справи та
невірне застосування кримінального закону. Судом не враховано, що
під час досудового слідства ним дані неправдиві показання
внаслідок застосування щодо нього насильства працівниками
правоохоронних органів, а також допитів у нічний час. Посилається
на те, що умислу на умисне вбивство сторожа у них не було, а
смерть потерпілого настала випадково. На його думку, справу
розглянуто з порушенням чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
ОСОБА_4 - представника потерпілих ОСОБА_11. та ОСОБА_12, який
підтримав їх касаційну скаргу, захисників, які підтримали
касаційні скарги, що подані в інтересах засуджених, самих
засуджених, які підтримали свої касаційні скарги, прокурора
Кривов'яза Я.I. про залишення вироку як законного та
обгрунтованого без зміни, перевіривши матеріали кримінальної
справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів
вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та
зроблено обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_5.,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів.
Такий висновок суду грунтується на зібраних у встановленому
порядку та перевірених судом доказах.
У судовому засіданні ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів
визнавав себе частково і показував, що дійсно наприкінці листопада
2001 року здійснив пограбування у магазині в селищі Первомайському
Синельниківського району, при цьому він лише зв'язав продавців
ОСОБА_14. і ОСОБА_13., і вони разом з ОСОБА_6. заволоділи тільки
цигарками та грошима. Зазначає, що погроз не виказували,
насильства не застосовували. За епізодом вбивства ОСОБА_15 винним
себе не визнав, оскільки його не вбивав, підтверджував лише про
обставини заволодіння автомобілями спільно з ОСОБА_6., ОСОБА_7. та
ОСОБА_10. При цьому, він заперечував застосування до нього
незаконних методів ведення слідства.
ОСОБА_6 у судовому засіданні винним визнав себе повністю лише
за епізодом розбійного нападу в магазині та у заволодінні
транспортними засобами, за рештою обвинувачення винним себе не
визнавав. Він також повідомив суду про обставини спільно вчиненого
ним разом з ОСОБА_5 розбійного нападу на продавців магазину
ОСОБА_14. і ОСОБА_13. Заперечував застосування насильства до
потерпілого ОСОБА_15, що потягло смерть останнього. Визнавав факт
заволодіння автомобілями лише у співучасті з ОСОБА_5 Пояснював, що
інших засуджених у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 він обмовив
унаслідок застосування незаконних методів ведення слідства.
Допитані у ході судового розгляду справи ОСОБА_7 та ОСОБА_10.
заперечували свою причетність до вчинення злочинів, вини не
визнали і зазначили про застосування до них незаконних методів
ведення слідства.
Однак, винність ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у
вчиненні злочинів підтверджена наявними у справі доказами.
Так, під час проведення досудового слідства ОСОБА_5, будучи
допитаний як підозрюваний й обвинувачуваний, послідовно показував
про обставини вчинення ним разом з ОСОБА_6. розбійного нападу у
магазині, а також заволодіння разом з ОСОБА_6., ОСОБА_7. та
ОСОБА_10. транспортними засобами. Він не заперечував факту
застосування насильства до сторожа ОСОБА_15 Такі свої показання
ОСОБА_5 також підтверджував під час проведення відтворення
обстановки та обставин подій.
У своїх показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_6 також
підтверджував факти вчинення злочинів - розбійного нападу разом з
ОСОБА_5 та заволодіння разом з ОСОБА_5, ОСОБА_7. та ОСОБА_10.
транспортними засобами із застосуванням насильства до ОСОБА_15
ОСОБА_7 під час досудового слідства показував, що на
пропозицію ОСОБА_5. і ОСОБА_6 про заволодіння транспортними
засобами він та ОСОБА_10. погодилися. Коли вони вночі прийшли на
автостоянку, то він з ОСОБА_10. залишилися за воротами
спостерігати за обстановкою, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зайшли на
територію стоянки, де, застосувавши до сторожа ОСОБА_15
насильство, заволоділи двома автомобілями. Ці показання він
підтверджував при проведенні очної ставки між ним та ОСОБА_5, а
також підтверджував причетність до вчинення цього злочину ОСОБА_6
і ОСОБА_10
Такі показання ОСОБА_5., ОСОБА_6 і ОСОБА_7 об'єктивно
узгоджувалися з іншими доказами.
Потерпілий ОСОБА_13 показував, що листопаді 2001 року був у
магазині разом з ОСОБА_14., яка працювала продавцем. Близько 24-ої
години в двері магазина постукали, а коли він їх відчинив, його
вдарили пістолетом по голові, зв'язали і поклали на підлогу.
Нападники забрали гроші та цигарки, усі їх погрози він сприймав
реально. Потерпілий ОСОБА_12. підтвердив ці показання.
Свідок ОСОБА_21 повідомив, що знайомий з ОСОБА_5 і ОСОБА_6.,
яким у листопаді 2001 року він давав свій газовий пістолет. Цю
зброю вони згодом повернули несправною.
Відповідно до протоколу огляду зазначений свідок видав свій
газовий пістолет, з використанням якого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили
розбійний напад у магазині. Даний пістолет було визнано речовим
доказом та долучено до матеріалів справи.
Згідно з протоколом огляду місця події на території
автостоянки, що розташовувалася по АДРЕСА_2 в місті
Новомосковську, було виявлено труп сторожа ОСОБА_15 з ознаками
насильницької смерті, а також виявлено відсутність двох
автомобілів.
Свідок ОСОБА_16. показав, що у нього був автомобіль ВАЗ-2106,
який він ставив на нічну автостоянку. 30 липня 2002 року він
поставив свій автомобіль на автостоянку, а вранці наступного дня
він виявив автомобіль на розі вулиць 195 Стрілкової дивізії та
площі Перемоги. В автомобілі було пошкоджено замки. Згодом він
дізнався про вбивство сторожа автостоянки.
Потерпілий ОСОБА_17. пояснив, що також користувався послугами
автостоянки. 30 липня 2002 року він залишив свій автомобіль на
автостоянці ТОВ "Агропроменерго", а наступного ранку дізнався, що
там було вбито сторожа й угнано його автомобіль.
Свідок ОСОБА_22 показав, вранці 31 липня 2002 року він
прийшов на автостоянку, де залишив свій автомобіль, та виявив труп
сторожа, у якого скотчем було зв'язано руки, ноги та рот.
Аналогічні за змістом показання дав і свідок ОСОБА_23.
Свідок ОСОБА_24 повідомив про те, що знав сторожа автостоянки
ОСОБА_15 й вночі 31 липня 2002 року бачив, що той розмовляв з
якимсь чоловіком, а вранці дізнався про вбивство сторожа.
Iз показань свідка ОСОБА_25. убачається, що вона була понятою
під час проведення відтворення обстановки та обставин події за
участі ОСОБА_5., в ході проведення цієї слідчої дії останній
добровільно показував про обставини вчинення злочинів.
За місцем проживання ОСОБА_6 під час проведення обшуку було
виявлено та вилучено предмети з автомобіля, що належав ОСОБА_16, а
за місцем проживання ОСОБА_10 - пістолет, який використовувався
під час вчинення злочину.
ОСОБА_5 упізнав вилучений пістолет як зброю, яка
використовувалася під час вчинення злочинів на автостоянці.
Судово-медичною експертизою встановлено, що смерть ОСОБА_15
наступила від механічної асфіксії внаслідок здавлювання грудної
клітки. На тілі ОСОБА_15 виявлено численні ушкодження - садна на
обличчі та шиї, передній поверхні грудної клітки, крововиливи
різної локалізації, крововиливи у м'які мозкові оболонки, переломи
ребер. Також висновками експертиз встановлено, що здавлювання
грудної клітки потерпілого могло проводитися тупими предметами,
якими могли бути руки й ноги людини.
Сукупність цих та інших наведених у вироку доказів
переконливо свідчить про те, що саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили
розбійний напад у магазині, потім вони ж разом з ОСОБА_7. та
ОСОБА_10. заволоділи двома автомобілями, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6
вчинили вбивство з корисливих мотивів особи, яка виконувала свій
службовий обов'язок. Тому викладені у касаційних скаргах доводи
про незаконність засудження ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7 й ОСОБА_10
колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу й
такими, що суперечать матеріалам кримінальної справи. Також не
заслуговують на увагу доводи скарги ОСОБА_7 про те, що судом не
було дано оцінки показанням усіх свідків, зокрема, тих що
підтверджували його непричетність до вчинення злочинів, оскільки
судом оцінено усі докази у їх сукупності, неприйняття до уваги
доказів належним чином мотивовано.
Кваліфікація дій ОСОБА_5. і ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст.
289, ч. 2 п. п. 6, 8, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_7
та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Доводи скарг ОСОБА_5. і ОСОБА_6 про неправильність кваліфікації їх
дій за ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
колегія суддів вважає
безпідставними, оскільки кількість та локалізація виявлених на
тілі загиблого тілесних ушкоджень, а також дані про причини його
смерті свідчать саме про умисел цих осіб на позбавлення
потерпілого життя.
Міра покарання ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_10.
судом обрана правильно, у відповідності до вимог закону й з
урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених
ними злочинів, даних про особу засуджених, а також усіх обставин
справи, які обтяжують та пом'якшують їх покарання. Колегія суддів
в даному випадку вважає обране цим засудженим покарання таким, що
сприятиме їх виправленню та попередженню нових злочинів, а тому не
вбачає підстав для задоволення як скарги потерпілих про
необхідність призначення більш суворого покарання, так і скарг
засуджених та їх захисників про його пом'якшення.
Порушень закону, які б істотно вплинули на правильність
прийняття рішення у справі, як про це зазначено у скаргах
засуджених, не виявлено. Посилання про застосування до ОСОБА_5.,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 незаконних методів ведення слідства
були предметом перевірки суду, вони спростовані з наведенням у
вироку грунтовних мотивів, з якими слід погодитися.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скарги потерпілих
ОСОБА_12 і ОСОБА_11. про необхідність притягнення до
відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за умисне вбивство ОСОБА_15,
оскільки переконливих даних про причетність зазначених осіб до
цього злочину у справі не встановлено. Судом аналогічні доводи
було ретельно досліджено, а у вироку наведено мотиви, з яких суд
визнав за необхідне виключити цей епізод з їх обвинувачення.
Посилання у скарзі ОСОБА_9 про алібі ОСОБА_7 на час вчинення
злочину не спростовують висновків суду про доведеність винності
цього засудженого у вчиненні злочину.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги захисників ОСОБА_8., ОСОБА_9 засуджених
ОСОБА_5., ОСОБА_10, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_11. та
ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 26 грудня 2007 року щодо ОСОБА_5,
ОСОБА_10, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - без зміни.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Філатов В.М.
_________________________________________________
З оригіналом згідно:
Суддя Верхового Суду України Паневін В.О.