У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого - судді
 
     Кравченка К.Т.,
 
     суддів
 
     Пошви Б.М., Мороза М.А.
 
     розглянула в судовому засіданні 1 листопада 2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення.
 
     Вироком Попаснянського районного суду Луганської області  від
10 травня 2006 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     уродженця м. Рені Одеської області,
 
     раніше неодноразово судимого, останній раз
 
     1 червня 2005 року за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 194,
 
     ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  5  років  позбавлення
волі
 
     з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
 
     засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  9  років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч.
2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення  волі,  за
ч. 2 ст. 146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік позбавлення  волі,  а
на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю  злочинів
на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного  йому
майна. На підставі ст. 71 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
вироків  частково  приєднано  невідбуту   частину   покарання   за
попереднім вироком від 1 червня 2005 року та  остаточно  визначено
15 років позбавлення волі з  конфіскацією  всього  належного  йому
майна.
 
     Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  судові  рішення
щодо яких не оскаржено.
 
     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Луганської області від 6 жовтня 2006 року  вирок
залишено без зміни.
 
     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 вересня  2005  року,
за попередньою змовою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у м.  Попасна,  під  час
руху  у  автомобілі  таксі  "Славута"  під   керуванням   ОСОБА_4,
застосовуючи насильство, небезпечне для його життя та здоров'я,  а
саме  накинувши  на  шию  потерпілого  мотузку  та  здавлюючи  її,
незаконно заволодів зазначеним автомобілем.
 
     Крім того, у цей же вечір ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відкрито викрали
з кишень брюк ОСОБА_4 гроші у  сумі  90  грн.,  а  ОСОБА_2  таємно
викрав з автомобіля магнітофон та касети вартістю 158 грн.
 
     Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  поклали  зв'язаного
ОСОБА_4 у багажник зазначеного автомобіля,  чим  умисно  незаконно
позбавили його волі.
 
     У  касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1   посилається   на
однобічність  і  неповноту  досудового   та   судового   слідства,
невідповідність  висновків  суду  фактичним   обставинам   справи.
Стверджує, що  його  винність  у  вчиненні  злочину  не  доведена,
ОСОБА_2,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_5  його  обмовили,  на  час  учинення
злочинів у нього  є  алібі.  Зазначає,  що  суд  допустив  істотні
порушення кримінально-процесуального  законодавства,  зокрема,  не
надав йому виступити з  останнім  словом,  не  викликав  у  судове
засідання суду апеляційної  інстанції.  Просить  скасувати  судові
рішення і  закрити  справу  за  відсутністю  у  його  діях  складу
злочину.
 
     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
 
     З  вироку  вбачається,  що  висновок  суду  про   доведеність
винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину грунтується  на
сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.
 
     Посилання  у  касаційній  скарзі  зас0удженого   ОСОБА_1   на
однобічність  і  неповноту  досудового   та   судового   слідства,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам  справи,  були
предметом розгляду судів першої й  апеляційної  інстанцій,  та  їм
дана належна оцінка. Відповідно  до  вимог  ст.  398  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         вони перегляду в касаційному  порядку  не  підлягають.
Отже,  при  розгляді  доводів  касаційних  скарг  колегія   суддів
виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
 
     Доводи у скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що  злочинів  він
не вчиняв, необгрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому
засіданні доказами.
 
     Так, із  показань  потерпілого  ОСОБА_4  убачається,  що  три
пасажири його таксі вчинили напад на нього за обставин, зазначених
у вироку. Серед пред'явлених йому  осіб  він  упізнав  ОСОБА_1  як
чоловіка, який сидів на передньому сидінні, ударив його в обличчя,
а після разом з останніми зв'язав та поклав у багажник, забравши з
кишень гроші.
 
     Ці  його  показання  на   досудовому   слідстві   підтвердили
засуджені у цій же справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3
 
     Свідок  ОСОБА_5  повідомив,  що  за  ним  до  дому   приїхали
засуджені на автомобілі "Славута" під керуванням ОСОБА_1  Під  час
руху він почув голос із багажника, і  ОСОБА_1  повідомив,  що  там
знаходиться водій цього автомобіля.
 
     Зазначені докази узгоджуються між собою й іншими  доказами  у
справі та об'єктивно підтверджуються показаннями свідків  ОСОБА_2,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколів огляду місця події, впізнання,
відтворення обстановки та обставин події,  виїмки,  очних  ставок,
висновками  судово-медичної,  товарознавчої  експертиз  та  іншими
матеріалами справи.
 
     Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 186, ч. 2  ст.  146  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.
 
     Апеляційний розгляд справи  проведений  з  дотриманням  вимог
кримінально-процесуального  закону.  Усі  наведені  засудженим   в
апеляції доводи, які за  своїм  змістом  аналогічні  доводам  його
касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
 
     Твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1  щодо  порушення  його
права виступити з останнім словом, перевірялись судом  апеляційної
інстанції і не знайшли свого підтвердження, а  доводи  засудженого
про те, що його не повідомили про дату розгляду справи апеляційним
судом,  спростовуються  матеріалами  справи,  оскільки   він   був
викликаний і присутній у судовому засіданні.
 
     Вивченням   матеріалів   справи    не    виявлено    порушень
кримінально-процесуального   закону,   які   тягнуть    скасування
постановлених у справі судових рішень.
 
     При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами  ст.
65  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  врахував  тяжкість   вчинених   ним
злочинів,  дані  про  особу  засудженого,  обставини  справи,  які
впливають на ступінь його відповідальності, і обрав покарання, яке
є обгрунтованим, необхідним та достатнім для  виправлення  ОСОБА_1
та попередження нових злочинів.
 
     Отже, передбачені  ч.  1  ст.  398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
підстави  для  призначення  справи  щодо  ОСОБА_1  до  касаційного
розгляду відсутні.
 
                        у х в а л и л а :
 
     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1
відмовити.
 
     С у д д і :
 
     Кравченко К.Т. Мороз М.А. Пошва Б.М.