У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі :
 
     головуючого
 
     Коновалова В.М.,
 
     суддів
 
     Канигіної Г.В., Пивовара В.Ф.
 
     за участю прокурора
 
     Яковенко Р.I.
 
     та засудженого
 
     ОСОБА_1
 
     розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1  листопада  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 19  червня  2007
року, яким засуджено:
 
     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця  смт.  Томашпіль
Вінницької області, раніше не судимого,
 
     - за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  13  років
позбавлення волі;
 
     - за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3
роки позбавлення волі.
 
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання  більш  суворим
остаточно ОСОБА_1 призначено 13 років позбавлення волі.
 
     Вирішено питання про речові докази.
 
     Згідно  з  вироком  засудженого  визнано  винним  у  вчиненні
злочинів за таких обставин.
 
     14 вересня 2006 року приблизно в період  часу  між  16  і  17
годинами ОСОБА_1, перебуваючи в стані  алкогольного  сп'яніння,  з
метою таємного заволодіння майном ОСОБА_2 проник у її житло  в  с.
Вила Томашпільського району Вінницької області.
 
     Коли він шукав гроші, до будинку зайшла ОСОБА_2. З  метою  не
бути викритим та приховати вже вчинений злочин - замах на крадіжку
чужого майна, у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство  потерпілої.  Він
завдав їй удари кулаком по  обличчю  та  декілька  ударів  шматком
металевої арматури в голову та шию, заподіяв їй тілесні ушкодження
у виді відкритої черепно-мозкової  травми,  проникаючих  переломів
склепіння черепу та розтрощення головного мозку,  що  призвело  до
смерті потерпілої на місті пригоди.
 
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те,  що
під    час    досудового    слідства    були    порушені     норми
кримінально-процесуального закону, у тому  числі  застосування  до
нього недозволених методів слідства,  вважаючи  вирок  щодо  нього
незаконним і необгрунтованим, просить його скасувати.
 
     Заслухавши  доповідача,  засудженого  ОСОБА_1,  який   просив
пом'якшити покарання, призначене за п. 9 ч. 2 ст. 115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  думку  прокурора,  яка  вважає  вирок   законним   і
обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши  доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона  задоволенню  не
підлягає з таких підстав.
 
     Винність ОСОБА_1 у злочинах, вчинених за викладених у  вироку
обставин,   доведена   об'єктивними   доказами,   що   зібрані   у
передбаченому законом порядку, і належним чином оцінених судом.
 
     Доводи  засудженого  про   незаконність   засудження   є   не
необгрунтованими.
 
     У судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав, що  проник  у  будинок
ОСОБА_2 з метою вчинення крадіжки грошей, але не пам'ятав, чи  він
скоїв вбивство потерпілої.
 
     В явці з повинною засуджений  вказав,  що  саме  він,  будучи
застигнутий  під  час  вчинення  крадіжки  потерпілою,  завдав  їй
декілька ударів шматком арматури по голові.
 
     Під час допиту за участю  захисника  в  якості  підозрюваного
ОСОБА_1 пояснював, що проник у  житло  ОСОБА_2  з  метою  таємного
заволодіння її грошами, в якості обвинуваченого  давав  показання,
що заподіяв потерпілої тілесні ушкодження.
 
     При відтворенні обстановки та обставин події  він  підтвердив
факт проникнення в будинок ОСОБА_2 з метою крадіжки, показавши при
цьому місце та обставини, за яких було  вчинено  злочин,  визнавав
можливість вчинення вбивства потерпілої.
 
     Ці  показання  ОСОБА_1  об'єктивно  узгоджуються  з   даними,
встановленими під час  огляду  місця  події  та  які  містяться  у
відповідному протоколі, висновках судово-медичної, кримінологічних
експертиз.
 
     З протоколу огляду  місця  події  вбачається,  що  з  будинку
потерпілої вилучено сліди пальців рук, на подвір'ї виявлено шматки
арматури. Аналогічній шматок арматури було  піднято  за  допомогою
магніту з дна річки Томашпілька,  яка  протікає  повз  присадибної
ділянки ОСОБА_2
 
     Під час досудового слідства ОСОБА_1 стверджував,  що  відкрив
двері в будинок ОСОБА_2 за допомогою шматка арматури, який знайшов
на подвір'ї, а потім кинув у річку по дорозі до свого будинку.
 
     Висновками судово-кримінологічних експертиз  встановлено,  що
один слід  пальця  руки  залишений  великим  пальцем  правої  руки
ОСОБА_1, та пошкодження на передньому бруску лутки дверей  будинку
потерпілої могли  бути  залишені  торцевими  площинами  металевого
стрижня, представленого на експертизу.
 
     Згідно  з  висновками  судово-медичної   експертизи,   смерть
ОСОБА_2 настала на  місті  події  від  відкритої  черепно-мозкової
травми, проникаючих  переломів  склепіння  черепу  та  розтрощення
головного мозку.
 
     Локалізація  та  характер  встановлених  на  трупі   тілесних
ушкоджень, знаряддя, яким їх заподіяно, свідчать про те, що  намір
засудженого було  спрямовано  саме  на  умисно  позбавлення  життя
потерпілої.
 
     Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку  зібраним  у
справі  та  дослідженим  у  судовому  засіданні   доказам   у   їх
сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов
обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 в  замаху
на крадіжку й умисному вбивстві з метою приховати вчинений злочин.
 
     Його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, п. 9 ч. 2 ст.  115  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.
 
     Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з  вимогами  ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , з урахуванням ступеня тяжкості вчинених
злочинів, даних про  особу  винного,  та  обставин,  що  обтяжують
покарання. Колегія суддів вважає, що призначене йому  покарання  є
необхідним й достатнім, підстав для пом'якшення немає.
 
     Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону,  що
тягнули б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.
 
     На підставі  наведеного,  керуючись  ст.  ст.  395,  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
 
     касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_1    залишити    без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Вінницької області  від  19
червня 2007 року щодо нього - без зміни.
 
                              Судді:
 
     В.М. Коновалов Г.В. Канигіна В.Ф. Пивовара