У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Кривенди О.В., Заголдного В.В.,
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.,
розглянувши в судовому засіданні 1 листопада 2007 року у м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора,
касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду
Запорізької області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
1976 року народження, не судимий,
- засуджений за ст. ст. 15, 152 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі.
- за ст. 153 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
- за ст. 15, ч. 2 п. 10 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12
років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно до
відбування призначено 12 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 715 грн. 45 коп. на
відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн. - на відшкодування
моральної шкоди та 700 грн. - на відшкодування оплати праці
адвоката.
ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких
обставин.
2 вересня 2005 року ОСОБА_1 познайомився з потерпілою ОСОБА_2
і запропонував їй прогулятися. Близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_1,
перебуваючи в нетверезому стані, знаходячись з потерпілою ОСОБА_2
в районі парку, розташованого на території парку у м. Запоріжжі, з
метою згвалтування, напав на останню, долаючи опір, почав її
душити руками за горло.
Коли ОСОБА_2 перестала чинити опір, перебуваючи без
свідомості, ОСОБА_1, щоб відчути збудження, продовжував
застосовувати до неї фізичне насильство. Але з фізіологічних
причин не зміг вчинити з потерпілою насильницький статевий акт.
Після цього з метою задоволення статевої пристрасті неприродним
способом ОСОБА_1 ввів невстановлений слідством твердий предмет з
обмеженою поверхнею в анальний отвір потерпілої. Внаслідок
застосування насильства потерпілій були заподіяні середньої
тяжкості тілесні ушкодження.
Переконавшись, що ОСОБА_2 без свідомості, ОСОБА_1 викрав у
неї мобільний телефон, вартістю 850 грн. та золоті прикраси
вартістю 1 300 грн., а всього на суму 2 150 грн.
Відразу ж після цього, усвідомлюючи, що потерпіла може його
опізнати і повідомити правоохоронні органи, - ОСОБА_1 вирішив
убити її з метою приховання раніше вчинених злочинів.
З цією метою ОСОБА_1 шнурком від кросівки потерпілої став
душити її і, коли вона перестала дихати, вважаючи що вбив ОСОБА_2,
з місця події втік.
Смерть ОСОБА_2 не наступила з причин, незалежних від волі
ОСОБА_1, оскільки потерпіла прийшла до свідомості і покликала на
допомогу.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну
вироку перекваліфікацію дій ОСОБА_1 зі ст. 153 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Засуджений ОСОБА_1 покликається на порушення норм КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
при розслідуванні його кримінальної справи, оскільки
він не був своєчасно забезпечений захисником.
ОСОБА_1 стверджує, що не мав умислу на вбивство і
згвалтування ОСОБА_2 та задоволення з нею статевої пристрасті
неприродним способом, а тому просить перекваліфікувати його дії на
ст. 122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав
подання і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання і
касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за
які він засуджений, грунтується на зібраних у справі і перевірених
у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.
Доводи скарги ОСОБА_1, що він не мав умислу на згвалтування
ОСОБА_2 задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом
та її вбивство, - безпідставні, оскільки матеріалами справи
спростовуються.
Допитаний у якості обвинуваченого, ОСОБА_1 визнав, що хотів
вступити з ОСОБА_2 у статевий зв'язок і з цією метою намагався її
роздягнути, а коли вона почала чинити опір, - схопив її і став
душити, аж поки вона не втратила свідомість.
Як визнав ОСОБА_1, при спробі згвалтувати ОСОБА_2 він
заволодів її мобільним телефоном, роздягнув потерпілу і оголився
сам, намагався вчинити статевий акт, але з фізіологічних причин не
зміг цього зробити і, злякавшись, став її душити, аж поки вона не
затихла, вважаючи, що вбив її.
Аналогічні показання ОСОБА_1 дав на очній ставці з потерпілою
ОСОБА_2, а також при відтворенні обстановки і обставин події.
За показаннями потерпілої ОСОБА_2 ОСОБА_1, намагаючись
вчинити з нею статевий акт здавив її шию, від чого вона втратила
свідомість. Коли отямилась, відчула сильний біль в області шиї,
вагіни і заднього проходу. На шиї вона виявила петлю зі шнурка від
кросівки, одяг був вище грудей та нижче колін.
Мати потерпілої - свідок ОСОБА_3 показала, що у зв'язку з
важким станом дочки, яка була прооперована, вона два тижні
доглядала за нею в лікарні.
За даними висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_2
виявлені розриви проміжності з порушенням м'язів тазового дна,
м'язів сфінктера, які розповсюдились на вагіну і кваліфіковані як
середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того у неї виявлені рани в області молочної залози,
горла, шиї, рани в області язика.
Тілесні ушкодження в області заднього проходу і статевих
органів утворилися, за висновком експертів, від дії тупого
предмета з обмеженою травмуючою поверхнею.
Ці та інші докази на переконання колегії суддів, дали суду
підстави дійти обгрунтованого висновку - про винність ОСОБА_1 у
вчиненні злочинів, за які він засуджений.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. ст. 15, ч. 2 п. 10
ст. 115, 15, 152 ч. 1, 153 ч. 1 та 185 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Матеріалами справи спростовуються і доводи скарги ОСОБА_1 в
частині порушення його прав на захист на досудовому слідстві і,
оскільки з моменту пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні
злочину, при якому участь захисника є обов'язковою, - він був
забезпечений адвокатом.
Колегія суддів не може погодитися з доводами касаційного
подання про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 153
ч. 1 на ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з таких підстав.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умислом,
спрямованим на демонстративну неповагу до суспільних норм і правил
поведінки і усвідомлення цього як винним, так оточуючими. Тобто,
домінуючим у таких діях є їх мотив.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вчинив посягання на
потерпілу не з хуліганських мотивів, а з метою її згвалтування.
Саме з метою реалізації цього умислу ОСОБА_1, як сам він визнав,
щоб відчути статеве збудження, вчиняв щодо потерпілої насильницькі
дії, які завдавали їй болю, щоб при цьому відчути особисте статеве
збудження.
Отже, за викладених обставин введення у статеві органи
потерпілої невстановленого предмету слід розцінювати як спосіб
задоволення ОСОБА_1им статевої пристрасті неприродним способом.
Ці дії правильно кваліфіковані за ст. 153 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки враховує особливу тяжкість вчиненого
злочину і його підвищену суспільну небезпечність, так і дані про
особу винного.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора і касаційну скаргу ОСОБА_1
залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької
області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
судді:
В.М. Верещак О.В. Кривенда В.В. Заголдний