У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.
суддів
Шевченко Т.В., Скотаря А.М.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2
на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5
липня 2006 року, постанову цього ж суду від 24 листопада 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 січня 2007
року,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, не
судиму, виправдано за ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
недоведеністю участі у вчиненні злочину.
В цивільному позові відмовлено.
ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що 10 липня 2000 року
близько 19 год. на грунті особистих неприязних відносин нанесла
удари палкою по голові ОСОБА_2, а коли остання впала, то нанесла
ще удари руками і ногами по всіх частинах тіла, заподіявши легкі
тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 січня
2007 року залишено без задоволення апеляцію представника
потерпілої ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на постанову Дубенського
міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року про визнання такою,
що не підлягає розгляду, апеляції на вирок Дубенського
міськрайонного суду Рівненської області від 5 липня 2006 року щодо
ОСОБА_1
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вирок
щодо ОСОБА_1 Посилається на однобічність та неповноту розгляду
справи, упередженість суду, що призвело до безпідставного
виправдання ОСОБА_1 Крім того, просить скасувати постанову суду
про визнання апеляції адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої
такою, що не підлягає розгляду, а також ухвалу апеляційного суду
про залишення цієї постанови без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала, що
скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок без зміни,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, а вирок скасуванню з направленням справи
на новий судовий розгляд з таких підстав.
Постанова суду про залишення апеляції без розгляду та ухвала
апеляційного суду щодо цієї постанови є законними, оскільки текст
апеляційної скарги представника потерпілої не відповідав вимогам
ст.350 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, тому підстав для їх скасування
немає.
В той же час, доводи касаційної скарги про незаконність
вироку є слушними.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 375 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
після
скасування вироку чи постанови апеляційним судом суд першої
інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28
цього Кодексу. Згідно з ч.7 ст. 374 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є
обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді
справи. Суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався. Так,
у даній справі двічі скасовувалися виправдувальні вироки у зв'язку
з однобічністю судового слідства та невідповідністю висновків
суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи (т.1
а.с.39, 127). Однак, всупереч вимогам закону, справа втретє була
розглянута без урахування вказівок, зазначених в ухвалах
апеляційного суду.
Зокрема, не було враховано вказівок про необхідність допиту у
якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та надання відповідної
оцінки показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Як убачається з
матеріалів справи, при новому судовому розгляді ці свідки не
допитувалися, передбачених законом заходів для забезпечення їхньої
явки судом не вживалося. Посилання у вироку як на доказ на
пояснення ОСОБА_7 (т.1 а.с.142) не можна визнати законним,
оскільки ці пояснення не було отримано у порядку, передбаченому
кримінально-процесуальним законом.
Суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, послався на те, що показання свідка ОСОБА_9не можуть
бути прийняті судом як достовірний доказ, оскільки він перебуває у
фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 і його показання є
суперечливими.
Натомість, як на докази, що виправдовують ОСОБА_1, суд
послався на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є
близькими знайомими ОСОБА_1, і показання ОСОБА_13- її чоловіка.
З показань свідка ОСОБА_15 випливає, що йому стало відомо від
ОСОБА_2 про те, що її побила ОСОБА_1. Тілесних ушкоджень у
потерпілої він не бачив, адже він вимірював останній тиск, а не
оглядав її на предмет наявності тілесних ушкоджень.
З акту судово-медичного обстеження (т.1 а.с.13) видно, що у
ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я,
які утворилися від дії тупих предметів, можливо від ударів руками,
ногами, дерев'яною палицею. Експерт ОСОБА_14 в суді підтвердив цей
висновок та пояснив, що зазначені тілесні ушкодження могли бути
нанесені у межах 9-12 липня 2000 року. Оцінку цим доказам у вироку
не надано. В той же час, всупереч вимогам ст.76 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, згідно з якою для встановлення тяжкості і характеру
тілесних ушкоджень передбачено обов'язкове призначення експертизи,
така експертиза по справі не проводилася.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду
про недоведеність вини ОСОБА_1 є передчасним і необгрунтованим. В
порушення вимог ст.334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд у вироку не
зазначив, чому він бере до уваги одні докази і відкидає інші.
Тому на підставі ч.1 ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
внаслідок
істотних порушень кримінально-процесуального закону вирок підлягає
скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, під
час якого необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити
обставин справи, зокрема, вирішити питання про необхідність
проведення судово-медичної експертизи для з'ясування характеру і
тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої та прийняти законне і
обгрунтоване рішення.
Крім того, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у
заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, суду належало з'ясувати її
думку про можливість застосування давності, оскільки згідно зі
ст.7-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
для закриття справи з цієї підстави
потрібною є тільки згода на це обвинуваченого, а не визнання ним
свої вини.
Керуючись ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від
5 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
С у д д і :
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Скотарь А.М.