Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Пивовара В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш"

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року

у справі № 876/10021/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш"

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Ковельсільмаш") звернулось з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Ковельсільмаш" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд (далі - КАС України (2747-15) ) касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Ковельсільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 14.05.2014 року № 340/03-06-22-00238138.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункт 188.1 статті 188, пунктів 201.1 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 1 378 134,47 грн., пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2013 року на загальну суму 219 367,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0003282200, яким ПАТ "Ковельсільмаш" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 664 168,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 332 084,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України, визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУкраїни, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2011 року між ПАТ "Ковельсільмаш" та ТОВ "Динеро-Капітал" укладено договір фінансового кредиту ФК/11/11-01, відповідно до умов якого позивачу надано фінансову позику на суму 6 000 000 грн., терміном до 07.11.2012 року.

Також, між позивачем (іпотекодавцем) та ТОВ "Динеро-Капітал" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 09.11.2011 року, предметом іпотеки за цим договором є виробничий корпус № 1 (Ж-2), вартість предмету іпотеки визначено у розмірі 7 202 204,00 грн., що відповідало балансовій вартості об'єкта на момент укладення договору іпотеки. У разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань згідно договору фінансового кредиту від 08.11.2011 року ФК/11/11-01, іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно.

10.08.2012 року між ТОВ "Динеро-Капітал" та ПП "Юридична компанія "Восток" укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки - виробничого корпусу № 1 (Ж-2), за умовами вказаного договору визначено вартість майна, яке є предметом договору в сумі 5 600 000,00 грн.

На виконання договору іпотеки від 09.11.2012 року позивачем було виписано та видано ТОВ "Динеро-Капітал" податкову накладну від 10.08.2012 року № 50 на суму 5 600 000 грн.

Колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що як вбачається з матеріалів справи, станом на початок звітного періоду складала 6 860 672,35 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення контролюючим органом винесено з дотриманням вимог діючого законодавства.

Надаючи оцінку правомірності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень щодо господарських операцій ПАТ "Ковельсільмаш" з ТОВ "Флавія", ТОВ "Компанія "Конкурент", ТОВ "Компанія "Гелікон", слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 192.3 статті 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, між ПАТ "Ковельсільмаш" та ТОВ "Флавія", ТОВ "Компанія "Конкурент", ТОВ "Компанія "Гелікон" укладено договори на купівлю товарно-матеріальних цінностей, за умовами вказаних договорів розрахунок здійснюється за попередньою оплатою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачання товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами не здійснювалось, станом на 01.06.2013 року суми здійсненої передоплати були обліковані платником податків, як дебіторська заборгованість, 01.07.2013 року заборгованість вказаних постачальників перед позивачем відсутня.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції проаналізувавши наявні у справі матеріали, вірно дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання спірних договорів, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку товариства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.