У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду
України в складі :
головуючого Онопенка В.В., суддів Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно
ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок
військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 березня
2007 року та ухвалу військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил від 22 травня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком суду військовослужбовця військової частини А 1594
лейтенанта ОСОБА_1, який народився IНФОРМАЦIЯ_1 в м. Конотопі
Сумської області, українця, громадянина України, має вищу освіту,
неодруженого, раніше не судимого, на військовій службі в якості
офіцера перебуває з червня 2006 року,
визнано винним у грабежі, поєднаному з насильством, яке не є
небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на
підставі якої засуджено до позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 позбавлено
військового звання "лейтенант". На підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого звільнено від відбування призначеного
покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку
тривалістю 2 роки.
Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
від 22 травня 2007 року за результатами розгляду апеляції
засудженого вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком, злочин був учинений за таких обставин. 31
липня 2006 року близько 1-ї години ночі ОСОБА_1, перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння, на пустирі поблизу їдальні бази
відпочинку "Майський" у м. Очакові Миколаївської області зустрів
незнайому йому громадянку ОСОБА_2, яка розмовляла по мобільному
телефону, та вирішив відкрито заволодіти її майном. Наблизившись
до ОСОБА_2, ОСОБА_1 спробував вихопити з її рук мобільний телефон.
Оскільки це йому зробити не вдалося, він, застосовуючи фізичну
силу, потягнув потерпілу в бік від дороги та, долаючи її спротив,
повалив на землю, завдав їй 4 удари у потилицю, після чого схопив
її рукою за шию, притиснув до землі і заволодів мобільним
телефоном марки "SAMSUNG E-350" зі стартовим пакетом "Київстар"
загальною вартістю 1027 гривень. Після цього ОСОБА_1 залишив місце
злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 ій були
спричинені тілесні ушкодження, а саме: забій м'яких тканин голови,
садна та крововиливи на поверхні тулубу і кінцівок, забій носа,
які належать до категорії легких.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на
невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним
злочину внаслідок надмірної суворості, невідповідність висновків
суду фактичним обставинам справи, порушення його права на захист,
просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду
скасувати, а кримінальну справу стосовно нього направити прокурору
для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова
О.Ф., вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи касаційної
скарги, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що
касаційна скарга є необгрунтованою, передбачені у ст. 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для скасування або зміни вироку
відсутні.
Вирішення питання про відповідність викладених у вироку
висновків військового суду гарнізону фактичним обставинам справи
не належить до повноважень касаційного суду. Висновку ж про
вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння суд дійшов з
дотриманням всіх вимог кримінально-процесуального закону, на
підставі показань самого засудженого, наданих під час судового
засідання, та наданих під час досудового слідства показань свідка
ОСОБА_3, які згідно зі ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
судом не
досліджувались, оскільки ОСОБА_1 та інші учасники судового
розгляду не заперечували проти цього і зазначені показання не
оспорювали.
Посилання засудженого на порушення його права на захист, яке
нібито мало місце під час розгляду справи у суді першої інстанції,
не підтверджуються матеріалами справи і є безпідставними. Згідно з
протоколом судового засідання військового місцевого суду
Миколаївського гарнізону ОСОБА_1 від призначення захисника
відмовився і заявив, що захист своїх інтересів ним буде
здійснюватись самостійно, і це не пов'язано з його матеріальним
становищем. Крім того, по справі відсутні передбачені ст. 45 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для обов'язкової участі захисника.
Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, суд
визначив засудженому основне і додаткове покарання у повній
відповідності із встановленими ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
загальними засадами призначення покарання. Суд належним чином
урахував наявні обставини, які пом'якшують покарання. Також з
достатньою повнотою враховані і відомості про особу засудженого.
Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим і
таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі
засудженого, немає.
У зв'язку з викладеним колегія суддів визнає, що судові
рішення по справі постановлені з дотриманням вимог кримінального
та кримінально-процесуального закону, є законними та
обгрунтованими, а тому вважає за необхідне вирок військового
місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 березня 2007 року
та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від
22 травня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок
військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 березня
2007 року та ухвалу військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил від 22 травня 2007 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
Онопенко В.В. Пінчук М.Г. Волков О.Ф.