У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у
кримінальних справах у складі:
Головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Заголдного В.В.,
за участю прокурора
Сухарєва О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Харківської області на вирок Червонозаводського
районного суду м. Харкова від 25 січня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
зазначеним вироком
ОСОБА_1,1971 року народження, раніше несудимий,
- засуджений за ч.2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права управляти транспортними
засобами строком на 2 роки;
- за ч.3 ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
- за ч.2 ст. 185 КК Україна на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 остаточно
до відбування призначене покарання у вигляді 3 років 6 місяців
позбавлення волі з позбавленням права управляти транспортними
засобами строком на 2 роки.
У відповідності зі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від
31.05.2005 року ( 2591-15 ) (2591-15)
ОСОБА_1 звільнений від призначеного
покарання.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він IНФОРМАЦIЯ_1 близько
14.00 години, управляючи технічно справним автомобілем
"ЗIЛ-431412", що належав на праві особистої власності ОСОБА_2,
рухаючись по під'їзній дорозі Мерефянського шосе в м. Харкові у
районі будинку № 17 вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який
знаходився у стані алкогольного сп'яніння, заподіявши останньому
тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть
потерпілого.
Крім того, ОСОБА_1, після здійснення наїзду на пішохода
ОСОБА_3, розуміючи, що потерпілий самостійно не може вжити заходів
до самозбереження, внаслідок заподіяння йому в результаті ДТП
тілесних ушкоджень і знаходження його в стані алкогольного
сп'яніння, відвів ОСОБА_3 до нього додому, залишивши його без
догляду. При цьому ОСОБА_1 не викликав машину швидкої допомоги, не
доставив ОСОБА_3 у лікувальну установу для надання йому
кваліфікованої медичної допомоги, що привело до того, що ОСОБА_3 у
зв'язку з відсутністю своєчасної медичної допомоги 30.10.03 року у
лікарні помер.
Крім того, 10.04.2004 р. близько 7 години ОСОБА_1, діючи за
попередньою змовою з ОСОБА_4, кримінальна справа щодо якої
виділена в окреме провадження, проникли на охоронювану територію
споруджуваного будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрали металеву
трубу, вартістю 120 грн., що належала Харківському
економіко-правовому університету.
У апеляційній інстанцій вирок не переглядався.
У касаційному поданні заступник прокурора Харківської області
просить судове рішення скасувати у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону та м'якість призначеного
покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши
матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів
вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
Так, згідно ч. 1 ст. 5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, закон, який
скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну
відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто, поширюється на
осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом
чинності.
Згідно Закону України "Про внесення змін до Кодексу України
про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
" від 30 липня 2005
року, викрадення вважається дрібним і за його вчинення настає
адміністративна відповідальність, якщо його вартість у період з 01
січня 2004 року по 31грудня 2004 року складає менше 184 грн.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_1 було визнано винним у
тому, що він 10.04.2004 р. за попередньою змовою з іншою особою
вчинив крадіжку чужого майна з проникненням на загальну суму 120
грн. Вартість викраденого ним не перевищує 184 грн., тому справа у
цій частині повинна бути закрита на підставі п. 2. ч. 1 ст. 6 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Отже вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від
25 січня 2006 року у частині засудження за ст. 185 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
підлягає скасуванню, а справа у цій частині -
закриттю.
Крім того, судом, при звільненні ОСОБА_1 від призначеного
вироком покарання на підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про
амністію" від 31.05.2005 року ( 2591-15 ) (2591-15)
, порушені вимоги ч. 1
ст. цього Закону, що передбачає звільнення від покарання осіб,
засуджених за навмисні злочини, за які законом передбачене
покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше
п'яти років. ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за ч. 3 ст. 135
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, санкція якої передбачає покарання у
вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, тобто більше 5
років позбавлення волі. Тому ОСОБА_1 не є суб'єктом амністії, у
зв'язку із чим вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду суду належить встановити
також внаслідок чого сталася смерть потерпілого. Як вбачається з
вироку, суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ст. ч.2 ст. 286 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
вказав, що смерть потерпілого сталася
внаслідок заподіяних йому дорожньо-транспортною пригодою тілесних
ушкоджень. В той же час, кваліфікуючи дії засудженого за ст. 135
ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд визнав, що смерть ОСОБА_3 сталася
у зв'язку з відсутністю своєчасної медичної допомоги, через те, що
ОСОБА_1 не викликав машину швидкої допомоги і прийняв мір до
надання такої допомоги.
Отже, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні
суперечності, що тягне за собою скасування вироку.
Крім того, у порушення вимог Закону, призначаючи покарання
ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд не
вказав підстави звільнення його від покарання з іспитовим строком.
Керуючись ст. 395,396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Касаційне подання заступника прокурора Харківської області
задовольнити.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25
січня 2006 року щодо ОСОБА_1 у частині засудження його за ст. 185
ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу у цій частині
закрити на підставі п. 2. ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Цей же вирок у частині засудження ОСОБА_1 за ст. 135 ч.3, 286
ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд.
Судді:
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Заголдний В.В