У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Паневіна В.О.,

     суддів

     Коротких О.А. і Кармазіна Ю.М.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  16  жовтня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженої  ОСОБА_1
на  вирок  Калінінського  районного  суду  м.  Горлівки  Донецької
області від 14 грудня 2005 року і ухвалу  колегії  суддів  судової
палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької  області
від 28 березня 2006 року.

     Цим вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     громадянка України, раніше не судима,

     засуджена за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на один  рік
позбавлення волі.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  однорічним  іспитовим
строком і покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.
1 цього Кодексу.

     Цивільний позов залишено без розгляду.

     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона  22  серпня
2001 року приблизно о 16-ій  год.  30  хв.  на  земельній  ділянці
поблизу будинку АДРЕСА_1  на  грунті  неприязних  відносин  умисно
завдала ОСОБА_2 удар держаком лопати  в  область  шиї,  заподіявши
йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило
тривалий розлад здоров'я.

     У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові  рішення
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує  на
те, що тілесних ушкоджень потерпілому не завдавала  і  посилається
на невідповідність висновків  суду  фактичним  обставинам  справи,
однобічність і неповноту досудового та судового слідства,  які  на
її  думку,  проводились  з  порушенням  кримінально-процесуального
закону.  Вважає,  що  апеляційний  суд  не  перевірив  всі  доводи
апеляції її захисників і не навів переконливих підстав, з яких  їх
відхилив.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши наведені в касаційній скарзі  доводи,  колегія  суддів
вважає, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

     Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у  вчиненні
злочину, за  який  її  засуджено,  підтверджується  доказами,  які
зібрано з дотриманням вимог кримінально-процесуального  закону  та
досліджено судом, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те,
що ОСОБА_1 під час конфлікту з ним умисно вдарила держаком  лопати
в область шиї та в праву руку,  свідків  ОСОБА_3  і  ОСОБА_4,  які
підтвердили,  що  бачили,  як  ОСОБА_1  вдарила  ОСОБА_2  держаком
лопати.

     Iз даних висновків судово-медичних експертиз вбачається, що в
ОСОБА_2 виявлено перелом остистих відростків 2-3  шийних  хребців,
який  віднесений  до  тілесного  ушкодження   середнього   ступеня
тяжкості, що спричинило  тривалий  розлад  здоров'я,  і  який  міг
утворитись від одного удару держаком лопати в область шиї ззаду за
обставин, вказаних  потерпілим.  Як  встановив  експерт,  ОСОБА_2,
отримавши тілесні ушкодження, міг вчиняти активні дії (а.с. 23-24,
60-61, 138).

     З  огляду  на  те,  що  висновки  судово-медичних   експертиз
отримано на підставі освідування ОСОБА_2, з врахуванням інформації
з його амбулаторної карти і  медичної  документації,  підстав  для
сумнівів у достовірності даних цих експертиз,  колегія  суддів  не
вбачає.

     Суд дослідив і дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та  ОСОБА_9  і  обгрунтовано  їх  визнав
такими, що не можуть достеменно підтвердити невинуватість ОСОБА_1,
навівши відповідні мотиви.

     За  таких  обставин  суд  дійшов  правильного  висновку   про
доведеність винуватості  ОСОБА_1  в  умисному  заподіянні  ОСОБА_2
середнього ступеня  тяжкості  тілесних  ушкоджень,  що  спричинило
тривалий розлад здоров'я, та обгрунтовано визнав її доводи про те,
що вона даний злочин не вчиняла, а також через стан її здоров'я не
могла заподіяти тілесні ушкодження потерпілому, безпідставними.

     Розглядаючи  справу  за  апеляціями  захисників  ОСОБА_10  та
ОСОБА_11 в інтересах засудженої ОСОБА_1, апеляційний суд перевірив
викладені в них доводи і навів в ухвалі відповідні  мотиви,  через
які визнав апеляції необгрунтованими.

     Ухвала апеляційного  суду  відповідає  вимогам  ст.  377  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Дії  ОСОБА_1  за  ч.  1  ст.  122  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
кваліфіковані правильно, покарання призначено з врахуванням  вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які були б безумовною підставою для скасування судових  рішень,  у
тому числі й  тих,  на  які  посилається  засуджена  в  касаційній
скарзі, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

     Підстав для призначення кримінальної  справи  до  касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

     у х в а л и л а:

     відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1

     Судді:

     В.О. Паневін О.А. Коротких Ю.М. Кармазін