У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Пивовара В.Ф.,
суддів Канигіної Г.В., Пошви Б.М.
за участю прокурора Морозової С.Ю.
та засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 вересня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29
грудня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 1 березня 2007 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця с. Єлизаветівка Петриківського району
Дніпропетровської області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 позбавлено
права займатися адвокатською діяльність на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим
остаточно ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі з
конфіскацією всього майна та позбавленням права займатися
адвокатською діяльність на 2 роки.
За епізодом від 31 січня 2005 року за ч. 2 ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу
злочину.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007
року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з вироку вказівку суду
про застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3
ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи
адвокатом та здійснюючи захист ОСОБА_2, вчинив умисні злочини за
наступних обставин.
У жовтні 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений
договір в усній формі про надання останнім юридичних послуг на
захист ОСОБА_2 при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за
ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, яка знаходилась в провадженні слідчого СВ
Iндустріального РВ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області.
Під час розслідування зазначеної кримінальної справи щодо
ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про
невиїзд.
У кінці грудня 2004 року кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2 було направлено в порядку ст. 232 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в Iндустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
13 січня 2005 року при попередньому розгляді кримінальної
справи щодо ОСОБА_2 суддею Iндустріального районного суду м.
Дніпропетровська було змінено ОСОБА_2 запобіжний захід з підписки
про невиїзд на взяття під варту.
15 січня 2004 року в ранковий час ОСОБА_1, маючи досвід
адвокатської роботи та припускаючи, що відносно ОСОБА_2 з
урахуванням його характеристики, похилого віку, хвороби та інших
даних, суд не винесе вирок у виді позбавлення волі, діючи умисно,
з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом
обману і зловживаючи довірою підбурював доньку ОСОБА_2 - ОСОБА_2
дати хабар судді для вирішення питання про зміну запобіжного
заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Для
цього ОСОБА_2 необхідно йому передати 2000 доларів США, які він
передасть в якості хабара судді, який розглядає зазначену
кримінальну справу.
ОСОБА_2, довіряючи ОСОБА_1, будучи введеною в оману, боячись
за стан здоров'я батька - ОСОБА_2, погодилась на умови
запропоновані ОСОБА_1
17 січня 2005 року, приблизно о 16 годині, знаходячись за
місцем свого проживання в АДРЕСА_1, ОСОБА_1, діючи умисно, з
корисливих спонукань шляхом обману і зловживаючи довірою отримав
від ОСОБА_2 2000 доларів США, що за офіційним курсом становлять
10600 гривень для передачі нібито в якості хабара судді за
прийняття рішення про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_2
Крім того, приблизно в третій декаді січня 2005 року ОСОБА_1,
діючи умисно, з корисливих спонукань, повторно зустрівся з ОСОБА_2
і підбурюючи до дачі хабара, пояснюючи останній тим, що переданих
раніше грошей недостатньо для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2,
необхідно передати для судді ще 1000 доларів США, оскільки в
іншому випадку щодо ОСОБА_2 буде винесено вирок з позбавленням
його волі.
ОСОБА_2, довіряючи ОСОБА_1, будучи введеною в оману, боячись
за стан здоров'я батька - ОСОБА_2, погодилась на умови
запропоновані ОСОБА_1 по дачі останньому повторно хабара судді.
31 січня 2005 року о 11 годині 53 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись
за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, діючи повторно, умисно, з
корисливих спонукань, після попередньої розмови отримав від
ОСОБА_2 1000 доларів США, що за офіційним курсом становлять 5300
гривень, які повторно він нібито мав намір передати судді в якості
хабара за прийняття рішення у справі щодо ОСОБА_2 Однак ОСОБА_1
свій умисел не зміг довести до кінця, оскільки відразу був
затриманим працівниками УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській
області.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, даючи свій аналіз
обставинам справи, просить судові рішення щодо нього скасувати, а
справу провадженням закрити за відсутністю події злочину,
мотивуючи тим, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам
справи. Також зазначає, що в його діях при підбурюванні дачі
хабара відсутня кваліфікуюча ознака повторність, а тому просить
перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 369 цього Кодексу та застосувати акт амністії.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав
свою касаційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти
задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу
необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки
судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному
порядку не підлягають.
Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою
засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного
суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних
обставин, установлених рішеннями цих судів.
Суд обгрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у
вчиненні злочинів, за які його засуджено на підставі зібраних
досудовим слідством доказів, досліджених в судовому засіданні та
викладених у вироку, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2 про
обставини вимагання ОСОБА_1 хабара в сумі 2000, а пізніше 1000
доларів США, показаннями свідка ОСОБА_2 про передачу ОСОБА_1
грошових коштів та здійсненні при цьому відеозапису .
Ці показання об'єктивно узгоджуються з показаннями свідків
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були присутніми при проведенні оперативних
заходів в якості понятих та підтвердили факт передачі ОСОБА_2
технічних засобів та грошей.
Підстав для обмови ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_2 та зазначеними
свідками, з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 також
підтверджується даними, які містяться у протоколі огляду
відеозапису, в якому зафіксовано обставини передачі ОСОБА_2
грошових коштів ОСОБА_1; даними, що містяться у протоколі огляду;
висновків експертиз; речових доказів; іншими доказами, які є у
матеріалах справи.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином
проаналізована судом, підстав для сумнівів в об'єктивності
доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_1,
з матеріалів справи не вбачається.
Як видно із матеріалів справи, суд апеляційної інстанції
перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1, які за змістом
аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними з
наведенням в ухвалі відповідних підстав. Колегія суддів знаходить
таке рішення апеляційного суду правильним.
Злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст.
369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, а покарання
йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
:
з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, його особи
та конкретних обставин справи. Апеляційний суд обгрунтовано
застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, мотивувавши
при цьому належним чином прийняте рішення.
Посилання у скарзі ОСОБА_1 про те, що в його діях при
підбурюванні дачі хабара відсутня кваліфікуюча ознака повторність
і його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 369 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 369 цього Кодексу є безпідставними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який
складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним
злочинним наміром.
У матеріалах справи відсутні дані про те, що вчинені ОСОБА_1
злочини об'єднанні єдиним злочинним наміром, тому суд обгрунтовано
кваліфікував їх як самостійні.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які б могли бути підставою для скасування або зміни постановлених
у даній справі судових рішень, не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Судді:
В.Ф. Пивовар Г.В. Канигіна Б.М. Пошва
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Г.В. Канигіна