У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого - судді

     Присяжнюк Т.I.,

     суддів

     Косарєва В.I., Школярова В.Ф.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  25  вересня  2007
року кримінальну справу  за  касаційним  поданням  в.о.  прокурора
Луганської області на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська
від 30 червня 2006 року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

     громадянина України,

     раніше судимого: 7.10.2003р. за ч.1 ст.121,

     ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2 роки 6 місяців

     позбавлення волі, звільненого 1.04.2005р.

     умовно-достроково на 9 місяців 10 днів,

     засуджено

     - за ч.1 ст.164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік  обмеження
волі.

     На підставі ст.  71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
вироків остаточно призначено покарання  у  виді  позбавлення  волі
строком на 10 місяців.

     В апеляційному порядку справа не переглядалася.

     Згідно з вироком суду, ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за
те, що він в період з 9.04.2005р. по 16.01.2006р., злісно ухилився
від сплати аліментів, на утримання сина  ОСОБА_3,  14.05.1997р.н.,
встановлених постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від
24.04.2002р.  у  розмірі  1/4  частини  з  усіх  видів  заробітку.
Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів ОСОБА_1станом  на
16.01.2006р. заборгував ОСОБА_2. - 1 147.40 грн.

     У касаційному поданні, як видно з його змісту, в.о. прокурора
Луганської  області  порушує  питання  про  перегляд  вироку  щодо
ОСОБА_1. у  зв'язку  з  неправильним  застосуванням  кримінального
закону при призначенні судом покарання за  сукупністю  вироків  та
невідповідністю призначеного покарання тяжкості  злочину  і  особі
засудженого. Вважає, що суд в порушення  вимог  ст.63  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , яка передбачає мінімальний строк позбавлення  волі  1
рік, призначив засудженому покарання у виді 10 місяців позбавлення
волі.  Вважає,  що  суд  не  достатньо  врахував  при  призначенні
покарання   те,   що   злочин   засуджений   вчинив    в    період
умовно-дострокового звільнення. Просить вирок скасувати, а  справу
направити на новий судовий розгляд.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає,  що
подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

     Правильність встановлення фактичних обставин та  правильність
кваліфікації дій засудженого і доведеність вини ОСОБА_1. у поданні
не оспорюються.

     Доводи у поданні про те, що судом при призначенні засудженому
покарання у виді 10 місяців позбавлення  волі  порушена  ст.63  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є безпідставними.

     Як видно із вироку,  суд  не  призначав  засудженому  основне
покарання у виді позбавлення волі, а призначив остаточне покарання
за сукупністю вироків на підставі ст.71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
перевівши відповідно до ст.72  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          обмеження
волі у позбавлення волі і частково приєднав невідбуте покарання за
попереднім вироком.

     При цьому судом  не  порушено  вимог  ч.4  ст.71  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         при призначенні покарання за сукупністю вироків.

     Доводи  у  поданні  щодо  м'якості  призначеного  засудженому
покарання не переконливі. Покарання  ОСОБА_1.  призначено  у  виді
позбавлення волі і вважати його надмірно м'яким,  і  таким  що  не
відповідає тяжкості злочину та його особі, підстав не має.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

     у х в а л и л а:

     У задоволенні касаційного подання в.о.  прокурора  Луганської
області про перегляд вироку Жовтневого районного суду м. Луганська
від 30 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

     Судді:

     Присяжнюк Т.I. Косарєв В.I. Школяров В.Ф.