У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого
     Редьки А.I.
     суддів з участю прокурора
     Кузьменко О.Т., Пошви Б.М. Морозової С.Ю.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  20  вересня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників  ОСОБА_3.
і ОСОБА_2.
 
     Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня
2006 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, судимості не має,
 
     засуджено за ч.2 ст.365 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення волі  з  позбавленням  права  обіймати  представницькі
посади державного органу виконавчої влади та посади,  пов'язані  з
виконанням              організаційно-розпорядчих              або
адміністративно-господарських обов'язків, на 2 роки.
 
     Відповідно  до  ст.54   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           ОСОБА_1.
позбавлено спеціального звання - старший лейтенант міліції.
 
     Цим же вироком засуджено ОСОБА_4. за ч.2  ст.365  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , судові рішення щодо якого не оскаржено.
 
     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від  7  лютого  2007  року
апеляції засудженого ОСОБА_1., потерпілого ОСОБА_5.  та  захисника
ОСОБА_3. залишено без задоволення, а вирок без зміни.
 
     ОСОБА_1. визнано винуватим  у  тому,  що,  він,  працюючи  на
посаді начальника лінійного пункту міліції на  станції  "Святошин"
лінійного відділу міліції на станції  "Київ-пасажирський",  будучи
службовою особою, у стані алкогольного  сп'яніння  7  лютого  2006
року перевищив  службові  повноваження,  вчинивши  дії,  які  явно
виходять  за  межі   наданих   йому   прав   і   повноважень,   що
супроводжувалося  насильством  по  відношенню   до   ОСОБА_5.   та
заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам  та  інтересам
громадян.
 
     За змістом касаційної скарги захисники ОСОБА_2. та  ОСОБА_3.,
посилаючись на  невідповідність  призначеного  ОСОБА_1.  покарання
ступені  тяжкості  злочину  та  його  особі  внаслідок  суворості,
просять судові рішення змінити й пом'якшити покарання,  звільнивши
ОСОБА_1.  на  підставі  ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          від  його
відбування з випробуванням.
 
     Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала вирок  відносно
ОСОБА_1. законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали  справи,
обговоривши  доводи   скарги   та   клопотання   потерпілого   про
пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_1.  покарання,  колегія
суддів вважає, що касаційна скарга захисників підлягає  частковому
задоволенню.
 
     Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1. у перевищенні  влади,
що супроводжувалося насильством по відношенню до ОСОБА_5., та щодо
кваліфікації його дій за  ч.2  ст.365  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          є
законними й обгрунтованими, і у касаційній скарзі  захисниками  не
заперечуються.
 
     Разом із тим, призначене  засудженому  основне  покарання  не
відповідає вимогам закону.
 
     Відповідно до ст.65  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          суд  призначає
покарання, враховуючи ступінь тяжкості  вчиненого  злочину,  особу
винного та  обставини,  що  пом'якшують  та  обтяжують  покарання.
Особі,  яка  вчинила  злочин,  має  бути   призначене   покарання,
необхідне й достатнє для  її  виправлення  та  попередження  нових
злочинів.
 
     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. як на  досудовому
слідстві,  так  і  у  суді  повністю  визнав   вину   у   вчиненні
інкримінованого злочину та щиро  розкаявся,  частково  добровільно
відшкодував потерпілому завдану моральну шкоду, має  на  утриманні
малолітню дитину, тяжких наслідків від його дій не настало.
 
     Зазначені пом'якшуючі покарання  обставини  істотно  знижують
ступінь тяжкості вчиненого злочину та наряду з  даними  про  особу
засудженого ОСОБА_1., який раніше не судимий, до вчинення  злочину
характеризувався позитивно, давали підстави для висновку  про  те,
що для його виправлення та попередження нових  злочинів  достатньо
менш  тривалого  строку  позбавлення  волі  й   призначення   йому
основного  покарання  нижче  від  найнижчої   межі,   встановленої
санкцією ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Однак суд першої  інстанції  недостатньо  врахував  зазначені
обставини та призначив ОСОБА_1. надто суворе покарання, з чим  без
достатніх підстав погодилась й апеляційна інстанція.
 
     Тому   призначене   ОСОБА_1.   основне   покарання   підлягає
пом'якшенню із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Враховуючи  ступінь  тяжкості  вчиненого  злочину,  наявність
обставин,  які  обтяжують   покарання,   колегія   суддів   вважає
неможливим  виправлення  засудженого   ОСОБА_1.   без   відбування
покарання, як про це просять захисники в касаційній скарзі.
 
     З огляду на викладене та керуючись ст. 394, 395  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,-
 
                         У Х В А Л И Л А:
 
     касаційну скаргу захисників ОСОБА_2. і ОСОБА_3.  задовольнити
частково.
 
     Вирок Святошинського районного суду м. Києва від  11  вересня
2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7  лютого  2007
року щодо ОСОБА_1 змінити. Пом'якшити призначене ОСОБА_1. за ч.  2
ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         основне покарання із  застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до  1  року  8  місяців  позбавлення
волі.
 
     В решті вказані судові рішення залишити без змін.
 
     Судді:
 
     РЕДЬКА А.I КУЗЬМЕНКО О.Т. ПОШВА Б.М.