У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     Головуючого

     Міщенка С.М.

     суддів

     Вус С.М., Кармазіна Ю.М.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  18  вересня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою  захисника  ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на  вирок  Городоцького
районного суду Львівської області від 6-7 грудня 2005 року, яким

     ОСОБА_2,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     уродженця та мешканця смт. В.Любінь

     Городоцького району Львівської області,

     раніше не судимого,

     засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2  роки
обмеження волі з позбавленням права керувати  всіма  транспортними
засобами строком на 1 рік.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_2  звільнено
від відбування призначеного покарання з  іспитовим  строком  на  2
роки.

     Відповідно до ст. 1 п.  "б"  Закону  України  "Про  амністію"
( 2591-15 ) (2591-15)
         від 31.05.2005 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного
покарання.

     Ухвалою апеляційного суду Львівської області  від  11  квітня
2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

     ОСОБА_2  засуджено  за  те,  що  він  5  березня  2002  року,
приблизно о 19 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем  ВАЗ-2102  та
рухаючись по дорозі Артищів-Городок  у  напрямку  м.  Городок,  на
порушення вимог п.п. 2.1, 16.11  Правил  дорожнього  руху  України
( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
          ,  не   пропустив   автомобіль   "Мерседес"   під
керуванням ОСОБА_4, що рухався по головній дорозі, у наслідок чого
допустив  зіткнення  транспортних  засобів.  У  результаті   даної
дорожньо-транспортної  пригоди  потерпілі   ОСОБА_3   та   ОСОБА_5
отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 та потерпілий  ОСОБА_3
просять судові рішення  скасувати,  а  справу  направити  на  нове
розслідування. На обгрунтування своїх вимог  вказують  на  те,  що
досудове та судове слідство  проведено  неповно  та  однобічно,  а
висновки  суду  не  відповідають  фактичним   обставинам   справи,
оскільки вважають, що у дорожньо-транспортній пригоді винен  водій
"Мерседеса" ОСОБА_4.

     Заслухавши доповідь судді, перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
вона не підлягає задоволенню.

     Висновок суду про доведеність  винності  ОСОБА_2  у  вчиненні
інкримінованого йому злочину, за обставин,  викладених  у  вироку,
підтверджується сукупністю  зібраних  та  перевірених  у  судовому
засіданні доказів.

     Що ж стосується посилання касаторів щодо недоведеності участі
ОСОБА_2   у   вчиненні   інкримінованого   злочину,   то   питання
відповідності  висновків  суду,   викладених   у   вироку   першої
інстанції, фактичним обставинам справи було предметом  дослідження
при розгляді справи в апеляційному суді.

     Залишаючи  аналогічну   апеляцію   засудженого   ОСОБА_2   та
захисника ОСОБА_1  без  задоволення  в  ухвалі  апеляційного  суду
наведенні докладні мотиви  прийнятого  рішення  і  не  встановлено
істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які  би
перешкодили суду повно  та  всебічно  розглянути  справу  та  дати
правильну юридичну оцінку діям засудженого.

     За  таких  обставин,  підстав  для  призначення   справи   до
касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених  у  ст.  384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , немає.

     Виходячи  з  наведеного,  керуючись  ст.  394   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів -

     у х в а л и л а :

     відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника  ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3

     Судді :