У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пекного С.Д.,
суддів за участю прокурора
Косарєва В.I. та Гриціва М.I., Вергізової Л.А.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 18 вересня
2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області на вирок Нижньосірогозького
районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2006 року щодо
ОСОБА_1,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянина України,
раніше неодноразово судимого - останнього разу 10 вересня 2003
року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення
волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць,
засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від його відбування з випробуванням
з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням на нього
передбачених ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обов'язків не виїжджати
за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну
місця проживання або навчання, періодично з'являтись туди для
реєстрації.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи
в стані алкогольного сп'яніння, 10 серпня 2006 року близько 18
години на 7-му кілометру + 270 метрів автомобільної дороги між
селищем Нижні Сірогози та селом Нижні Торгаї незаконно заволодів
належним потерпілому ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ-2101, чим спричинив
матеріальну шкоду на загальну суму 4271гривень.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що призначене
засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого
злочину та даним про особу останнього й за розміром та видом є
несправедливим внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати з
направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання з
наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у злочині грунтується
на допустимих і достатніх доказах, ретельно досліджених у судовому
засіданні, й який не оспорюється в поданні.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
також ніким не оспорюється.
Призначаючи покарання, суд зважив на конкретні обставини
злочину, зокрема на те, що незаконне заволодіння транспортним
засобом потерпілого ОСОБА_2 відбулось після того, як син
останнього, який перед тим керував цим автомобілем, відмовив
ОСОБА_1 у проханні дозволити йому покерувати цим транспортним
засобом у його присутності та присутності їхніх односельчан, а
також врахував обставини, що пом'якшують покарання, як-от: щире
каяття засудженого, відшкодування ним матеріальної шкоди в повному
обсязі, пробачливе ставлення до його дій потерпілого, наявність у
нього місця праці.
З'ясовуючи відомості про особу винного та інші обставини, що
впливають на покарання, суд, як видно з мотивації вироку, взяв до
уваги задовільну характеристику його особи з колишнього місця
відбування покарання, позитивну думку про нього з місця роботи та
вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи ці обставини, а також зазначенні в поданні ступінь
тяжкості вчиненого діяння, його належність до тяжких злочинів та
дані про особу винного, суд призначив ОСОБА_1покарання в межах
санкції статті звинувачення зі звільненням від його відбування з
випробуванням, встановивши при цьому максимально можливий
іспитовий строк, та поклав на нього передбачені ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
обов'язки необхідні для здійснення контролю за його
поведінкою.
Обране ОСОБА_1покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, воно є необхідним та достатнім для його виправлення
та попередження нових злочинів.
Наведенні в касаційному поданні доводи прокурора про
необхідність застосування більш суворого покарання не спростовують
правильності висновків суду й тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області
від 27 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а
касаційне подання заступника прокурора Херсонської області - без
задоволення.
Судді:
Пекний С.Д. Косарєв В.I. Гриців М.I.