У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора потерпілого
ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника
прокурора Черкаської області на постанову Шполянського районного
суду Черкаської області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1.
Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження, судимості немає,
за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закрито на підставі п.
8 ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
В апеляційному порядку постанова не переглядалась.
Як встановили органи досудового слідства, ОСОБА_1. у стані
алкогольного сп'яніння, керуючи 24.07.2006 р. мотоциклом
"Дніпро -11" на автодорозі с. Кримки - Водяне Шполянського району
Черкаської області не впорався з його керуванням і здійснив наїзд
на дерево, в результаті чого пасажир мотоциклу ОСОБА_3. отримав
тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на незаконність
закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1. з огляду на неналежну
перевірку органом досудового слідства та судом наявності в його
діях складу злочину та порушення прав його близьких родичів,
просить постанову суду скасувати, а справу направити на нове
розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
подання прокурора, пояснення потерпілого, який заперечував проти
задоволення подання, перевіривши матеріали справи, доводи
касаційного подання та заперечення потерпілого, колегія суддів
вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
прокурор,
слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх
передбачених законом заходів для всебічного, повного і
об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини,
що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також
обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Ці вимоги процесуального закону слідчим, який проводив
досудове слідство по зазначеній кримінальній справі, належним
чином не виконано.
Як убачається з матеріалів справи, слідчий, зробивши висновок
про те, що під час дорожньо-транспортної події, внаслідок якої
ОСОБА_3. отримав тяжкі тілесні ушкодження, за кермом мотоциклу
перебував саме ОСОБА_1. і в його діях міститься склад злочину,
передбачений ч.2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, виходив з аналізу
показань потерпілого ОСОБА_3., свідка ОСОБА_4., висновку
судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_1. і даних, отриманих під
час відтворення обстановки і обставин події злочину.
Разом із тим ці дані не можна визнати достатніми для повного,
всебічного, і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та
безперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1. зазначеного
складу злочину.
Так, органи досудового слідства належним чином не перевірили
початкову версію слідства, а саме, що за кермом мотоциклу в момент
наїзду на дерево перебував ОСОБА_3.
Зокрема, з пояснень останнього від 24.07.2006р. вбачається,
що саме він, а не ОСОБА_1., знаходився за кермом мотоциклу в
момент дорожньо-транспортної пригоди.
Слідчим не з'ясовувались обставини, при яких у ОСОБА_3.
відбирались дані пояснення інспектором патрульної служби сержантом
міліції ОСОБА_5., хоча це має вкрай важливе значення, оскільки у
подальшому ОСОБА_3., вже будучи допитаним як свідок стверджував,
що за кермом мотоциклу перебував не він, а ОСОБА_1., й про те, що
він при дачі пояснень перебував під дією анестезії, а тому обмовив
себе.
Не з'ясованими під час досудового слідства залишились також
обставини, які передували дорожньо-транспортній події, а саме: не
встановлені й у подальшому не допитані особи, які, можливо,
спілкувались із ОСОБА_1. та ОСОБА_3. перед тим, як вони на
мотоциклі поїхали додому, не перевірено хто з них був за кермом
коли вони приїхали до кафе та від'їжджали від нього; родичі та
знайомі ОСОБА_1. та ОСОБА_3. на предмет того чи мали останні
навички керування мотоциклом та чи були у них відповідні
посвідчення водіїв.
Також органи досудового слідства не допитали свідка ОСОБА_6.,
яка разом із ОСОБА_4. бачила ОСОБА_1. та ОСОБА_3. перед поїздкою
додому.
Не виправив цих прогалин досудового слідства й суд першої
інстанції, який, не перевіряючи в судовому засіданні зібрані
досудовим слідством докази, належним чином не обгрунтувавши своє
рішення, закрив кримінальну справу за п.8 ч.1 ст.6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Разом із тим, зі змісту зазначеної норми закону випливає, що
кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа
підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли
провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого.
З матеріалів справи видно, що ані орган досудового слідства,
ані суд першої інстанції не прийняли необхідних заходів, у тому
числі не повідомили про день розгляду справи близьких родичів
померлого ОСОБА_1., для з'ясування їх думки про необхідність
подальшого провадження по справі з метою можливої його
реабілітації.
За таких обставин доводи прокурора у поданні про порушення
прав близьких родичів ОСОБА_1. при розгляді кримінальної справи
щодо нього є обгрунтованими.
У зв'язку з вищевикладеними порушеннями
кримінально-процесуального закону постанову суду про закриття
кримінальної справи щодо ОСОБА_1. не можна визнати законною та
обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а справа -
направленню на нове розслідування.
На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської
області задовольнити.
Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від
14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити
на нове розслідування.
Судді:
СЕЛIВОН О.Ф., КРИВЕНДА О.В. КУЗЬМЕНКО О.Т.