У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Редьки А.I.

     суддів

     Жука В.Г. і Лавренюка М.Ю.

     за участю прокурора

     Опанасюка О.В.

     розглянувши в судовому засіданні 13 вересня 2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок
Сєверодонецького міського суду Луганської області  від  14  грудня
2006 року, яким засуджено

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     немаючого судимості,

     за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки  обмеження
волі, за ст. 297 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на один рік шість  місяців
обмеження волі, на підставі ст. 42 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
          р.
за сукупністю злочинів йому призначено два роки обмеження волі,  а
на підставі ст. 75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          його  звільнено  від
відбування покарання з  випробуванням  на  один  рік  і  покладено
обов'язок, передбачений п. 3 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,

                          установила:

     Суд визнав ОСОБА_1 винуватими в тому, що він 24 березня  2000
року у нетверезому стані разом з ОСОБА_2  і  ОСОБА_3,  звільненими
від кримінальної відповідальності за амністією, та невстановленими
слідством особами на  пр-ті  Радянському  в  м.  Сєверодонецьку  з
хуліганських  спонукань  руками  і  ногами  побили  неповнолітніх:
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і  заподіяли  потерпілим  легкі  тілесні
ушкодження.

     На початку листопада 2000 року  ОСОБА_1  разом  з  ОСОБА_7  і
ОСОБА_8 учинили крадіжку з могили ОСОБА_9, що на старому кладовищі
м. Сєверодонецька. Вартість викраденого складає 223 грн.

     В апеляційному порядку справа не переглядалася.

     У касаційному поданні  прокурор  просить  скасувати  вирок  і
направити справу на новий судовий розгляд. Твердить, що засудження
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є безпідставним,  а
призначене йому покарання за інший злочин суперечить  вимогам  ст.
98 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який  підтримав  касаційне  подання  і  просив  скасувати   вирок,
перевіривши матеріали кримінальної справи  та  обговоривши  доводи
касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

     Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів,  передбачених
ч. 1 ст. 296 і ст. 297 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  суд  послався  на
докази, які містяться в матеріалах справи. Призначаючи засудженому
покарання, суд допустився помилки у правозастосуванні.

     Йдеться  про  те,  що  суд,  як  видно  з  вироку,  призначив
неповнолітньому ОСОБА_1 за вчинені злочини обмеження  волі,  а  це
суперечить вимогам ч. 3 ст. 61 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  згідно  з
якою щодо неповнолітніх не застосовується такий вид покарань.

     Тому доводи прокурора про необхідність  скасування  вироку  є
слушними і підлягають задоволенню, вирок скасуванню,  а  справа  -
направленню на новий судовий розгляд.

     При новому розгляді справи суд  має  належно  перевірити  всі
докази  у  справі,  проаналізувати  їх  у  сукупності,  при  цьому
звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх  і  прийняти  щодо
ОСОБА_1 таке рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

     На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  394  -  398  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     касаційне подання прокурора задовольнити частково.

     Вирок Сєверодонецького міського суду Луганської  області  від
14 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу -
направити на новий судовий розгляд.

                              Судді:

     Жук В.Г. Редька А.I. Лавренюк М.Ю.