У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів за участю прокурора
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Сухарєва О.М.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 вересня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 18 серпня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження, громадянина України, раніше
судимого 8 червня 1992 року за ч.3 ст. 81 КК УРСР на чотири роки
позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 8 червня 1995
року на підставі ст. 5 Указу Президента України "Про амністію" від
19 квітня 1995 року ( 955-16 ) (955-16)
,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дев'ять років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 156 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
ОСОБА_1. визначено остаточне покарання - дев'ять років позбавлення
волі.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11
жовтня 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. залишено без
зміни.
ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, за обставин,
викладених у вироку, будучи вітчимом малолітньої ОСОБА_2. - 1993
року народження, в стані алкогольного сп'яніння вчиняв розпусні
дії щодо неї в період часу з 1998 року по 22 вересня 2004 року.
Крім того, протягом цього ж періоду ОСОБА_1. задовольняв
статеву пристрасть неприродним способом, використовуючи
безпорадний стан потерпілої ОСОБА_2., а коли потерпіла
відмовлялась виконувати його вимоги, застосовував щодо неї фізичне
насильство.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. зазначає, що злочинів, за які
він засуджений, не вчиняв, судові рішення щодо нього грунтуються
на припущеннях, а тому він просить їх скасувати, а справу -
закрити за відсутністю в діянні складу злочину.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив залишити касаційну скаргу засудженого без
задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо
законності та обгрунтованості вироку, ухвали, постанови, що
перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же
вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і
обгрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм
змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. У
ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі
доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден
із них не повинен залишатися без відповіді.
Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при
розгляді справи щодо ОСОБА_1. в апеляційному порядку не дотримався
усіх вимог і положень закону.
Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду та доповненні
до неї засуджений зазначав про свою непричетність до вчинення
інкримінованих йому злочинів, невідповідність висновків суду,
викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічність і
неповноту судового слідства.
Зокрема, в апеляції йшлося про те, що суд безпідставно
відмовив у допиті свідків, які б могли підтвердити невинуватість
ОСОБА_1., не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3. про
відсутність у будинку, де проживали засуджений, ОСОБА_4. та
потерпіла ОСОБА_2. будь-яких порнографічних журналів, демонстрація
яких ставилася засудженому в провину.
ОСОБА_1. також зазначав про те, що вирок суду грунтується на
припущеннях, оскільки в його основу покладені нічим не
підтверджені показання малолітньої ОСОБА_2., а всі інші докази, на
які суд послався у вироку, є непрямими. На думку засудженого,
постановивши обвинувальний вирок за наявності лише таких доказів,
суд порушив кримінально-процесуальний закон.
В апеляції також наведені доводи, які, на думку засудженого,
спростовують висновок суду про заподіяння ним тілесних ушкоджень
потерпілій ОСОБА_2.
Крім того, засуджений вказував на порушення судом першої
інстанції вимог кримінально-процесуального закону під час допиту
свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_4. і зазначив в апеляції, в чому, на
його думку, ці порушення полягають.
Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної
інстанції, наведені доводи апеляції залишилися поза його увагою.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1. не
можна вважати обгрунтованою та законною, а тому вона підлягає
скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути
вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої
на вирок місцевого суду апеляції та постановити рішення з
дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України, -
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11
жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на
новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
Селівон О.Ф. Кривенда О.В. Кузьменко О.Т.