У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
      Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
 
                 у кримінальних справах у складі:
     Головуючого
     Кармазіна Ю.М.
     суддів
     Вус С.М., Гриціва М.I.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  11  вересня  2007
року кримінальну справу касаційним поданням прокурора,  який  брав
участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій на
вирок Радивилівського районного суду Рівненської  області  від  27
жовтня 2006 року, яким
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     уродженця м. Ордубаї Нахічеванської АР,
 
     мешканця м. Радивилів Рівненської області,
 
     раніше не судимого,
 
     визнано невинним за ст. 191 ч. 5, 365 ч. 3, 366 ч. 2, 210  ч.
2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і виправдано за відсутністю в  його  діях
складу злочину.
 
     ОСОБА_2,
 
     IНФОРМАЦIЯ_2,
 
     уродженця с. Геховіт Вірменія,
 
     мешканця м. Дубно Рівненської області,
 
     раніше не судимого,
 
     визнано невинним за ст. 191 ч. 5, 202  ч.  1,  366  ч.  2  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і виправдано за відсутністю в його діях складу
злочину.
 
     Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від  26  грудня
2006 року ( rs400690 ) (rs400690)
         вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено  без
зміни.
 
     Органами   досудового    слідства    ОСОБА_1    та    ОСОБА_2
обвинувачувалися у вчиненні злочинів за наступних обставин.
 
     ОСОБА_1,  працюючи  головою   Радивилівської   міської   ради
Рівненської області, з метою заволодіння бюджетними коштами у 2002
та 2003 роках вступив у змову з приватним  підприємцем  ОСОБА_2  і
використовуючи  своє  службове  становище,  порушив   встановлений
порядок проведення робіт по ремонту доріг у м. Радивилові  та  без
складання   актів   виявлених    дефектів    на    дорогах,    без
проектно-кошторисної документації 1 липня 2002 року і  14  березня
2003 року уклав угоди з ОСОБА_2 на проведення ремонту доріг.
 
     Після виконання робіт по ремонту  доріг  ОСОБА_2  склав  акти
виконаних робіт, в яких зазначив, що у 2002 році для ремонту доріг
було використано асфальтобетону вагою 264,8 т. загальною  вартістю
62758  грн.,  хоча   фактично   було   затрачено   на   17,34   т.
асфальтобетону менше на суму 4109 грн., а у 2003  році  -  573  т.
загальною вартістю 101994 грн., хоча фактично було використано  на
178,84 т. менше на суму 31833,52 грн.
 
     Крім того, ОСОБА_1 у серпні  2003  року  отримав  для  потреб
міської ради з заводу ШБУ-24 м. Тернополя, в  якості  спонсорської
допомоги 45,9 т. асфальтобетону на загальну  суму  8170,  20  грн.
Вказаний асфальтобетон ОСОБА_2 використав  для  ремонту  доріг  на
вулицях м. Радивілова та включив до витрат в акт виконаних робіт.
 
     Закупивши в ШБУ-24 м. Тернополя 25 т. асфальтобетон  вартістю
143,50 грн. ОСОБА_2, за домовленістю з ОСОБА_1, в  акті  виконаних
робіт вартість цього асфальтобетону вказав по  ціні  178  грн.  за
тону, завищивши його вартість на 826, 50 грн.
 
     У  подальшому  ОСОБА_1,  як  міський  голова,  прийняв   акти
виконаних робіт і відповідно у 2002 та 2003 роках провів їх оплату
з міського бюджету на рахунок ОСОБА_2 в "Приватбанку".
 
     Всього ОСОБА_1, за попередньою змовою з  ОСОБА_2  у  2002  та
2003 роках вчинили розкрадання державних коштів на суму 44975,  80
грн, внісши в  акти  виконаних  робіт  неправдиві  відомості  щодо
фактичних витрат асфальтобетону на ремонт доріг.
 
     Крім того, ОСОБА_1, перевищив свої  службові  повноваження  і
одноособово, без створення  комісії,  прийняв  виконані  приватним
підприємцем ОСОБА_2 роботи по ремонту доріг у м.  Радивилові,  які
не могли бути прийняти в експлуатацію та провів їх оплату.
 
     Він же порушив законодавство про  бюджетну  систему  України,
незаконно використав бюджетні кошти  в  обсягах,  що  перевищували
затверджені межі видатків у 2002 році в сумі 60938 грн, а  в  2003
році в сумі 34034 грн. та  незаконно  використав  не  за  цільовим
призначенням у 2002 році 120438 грн., а в 2003 році 40794 грн.
 
     ОСОБА_2,   будучи   суб'єктом   підприємницької   діяльності,
здійснював свою  діяльність  без  відповідної  на  те  ліцензії  і
отримав за це прибуток в 2002 році - 78300 грн та у 20003  році  -
100781,54 грн.
 
     У касаційному поданні прокурор просить  судові  рішення  щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий  судовий
розгляд. Вважає, що в діях вказаних осіб є  склади  інкримінованих
їм злочинів, тому висновок суду про виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2
є безпідставним.
 
     Заслухавши доповідь судді, перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає,  що
воно не підлягає задоволенню.
 
     Висновок суду про  відсутність  у  діях  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2
складу  інкримінованих  їм  злочинів,  підтверджується  сукупністю
зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.
 
     Так, ОСОБА_1 як під час досудового слідства так і в  судовому
засіданні пояснив, що на посаді голови Радивилівської міської ради
він почав працювати з квітня 2002 року. 30  травня  2002  року  на
засіданні  міськвиконкому   право   на   проведення   ремонту   та
асфальтування  доріг  міста  було  надано  приватному   підприємцю
ОСОБА_2, оскільки останній запропонував більш вигідні умови. З ним
було укладено договір підряду на виконання  робіт  по  ремонту  та
асфальтуванню  вулиць  м.  Радивилова.  Аналогічний  договір   був
укладений і в 2003 році.  Оплата  проводилася  відповідно  до  цих
договорів за виконану роботу, а заміри робіт здійснювали  за  його
дорученням спеціалісти міської ради та його заступник.  Отриманий,
як спонсорська допомога, асфальтобетон був укладений не ОСОБА_2, а
працівниками міської ради.
 
     Показання ОСОБА_1 повністю підтвердив ОСОБА_2, зазначивши, що
у 2002 році та 2003 році між ним та Радивилівською  міською  радою
було укладено договори на виконання робіт по  ремонту  та  укладці
асфальту. Оплата з ним проводилася відповідно  до  цих  договорів.
Він, як підприємець, працював за єдиним  податком  і  ліцензії  на
виконання робіт по ремонту доріг було непотрібно.
 
     Дані показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд обгрунтовано  поклав  в
основу   виправдувального   вироку,   оскільки    вони    повністю
підтверджуються зібраними у справі доказами.
 
     Відповідно до договорів від 1 липня 2002 року та  14  березня
2003 року, які були укладені між Радивилівською  міською  радою  і
приватним підприємцем ОСОБА_2, останній брав на себе обов'язок  на
проведення ремонту доріг у м. Радивилові.
 
     Згідно з платіжними дорученнями, оплата  ОСОБА_2  проводилася
за виконанні роботи згідно зазначених угод.
 
     Як убачається  з  висновку  повторної  комісійної  експертизи
стану доріг та  дорожніх  умов,  при  виконанні  робіт  дорожнього
покриття вулиць м. Радивилова у 2002-2003 роках  були,  в  цілому,
додержані державні будівельні норми при виконанні робіт, а  обсяги
виконаних будівельно-монтажних робіт, вказаних підприємцем ОСОБА_2
в актах прийняття виконаних робіт відповідають фактично  виконаним
роботам.
 
     Відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності
Радивилівської міської ради та проміжних актів  перевірки  окремих
питань     фінансово-господарської     діяльності,      проведених
Контрольно-ревізійним управлінням Рівненської області, нецільового
використання бюджетних коштів та будь-яких інших суттєвих порушень
фінансової дисципліни не встановлено.
 
     Крім  того,  свідок  ОСОБА_3  ствердила,  що  бюджетні  кошти
використовувалися  чітко  за   призначенням   і   їх   нецільового
використання не було.
 
     Дані показання були підтвердженні і спеціалістом ОСОБА_4.
 
     Згідно листів Державного комітету України  з  будівництва  та
архітектури  від  28.04.2004р.  і  Управління  містобудування   та
архітектури  Рівненської  обласної  державної  адміністрації   від
14.04.2005р. виконання робіт поточного  ремонту  вулично-дорожньої
мережі ліцензування не потребує.
 
     За таких обставин, рішення суду про  виправдання  ОСОБА_1  та
ОСОБА_2  за  відсутністю  в  їх  діях  складу  інкримінованих   їм
злочинів, повністю відповідає вимогам закону, з чим погоджується і
колегія судді.
 
     Підстав для призначення  справи  до  касаційного  розгляду  з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,
немає.
 
     Виходячи  з  наведеного,  керуючись  ст.  394   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів -
 
     у х в а л и л а :
 
     відмовити у задоволенні касаційного подання  прокурора,  який
брав  участь  у  розгляді  справи  судами  першої  та  апеляційної
інстанцій по справі щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
 
     Судді: