У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Кармазіна Ю.М.
суддів
Вус С.М., Гриціва М.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1
на постанову Долинського районного суду Iвано-Франківської області
від 12 січня 2006 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця та мешканця с. Яворова
Долинського району,
раніше не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
закрито на підставі ст. 1 п. б Закону України "Про
амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від 31 .05.2005 року.
Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 17
березня 2006 року постанову щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у тому,
що він 8 листопада 2003 року, приблизно о 23 годині 25 хвилин,
будучи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем
"Фольксваген-Пасат" та рухаючись в м. Долині по вул. Б.
Хмельницького в напрямку с. Яворова на порушення вимог п.п. 2.9
"а", 12. 1, 12. 2, 12. 3, 12. 4 та 14. 6 "г" Правил дорожнього
руху України, виконуючи маневр обгону, не обрав безпечну швидкість
та не впорався з керуванням автомобіля і допустив його
перекидання. У наслідок даної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3
випав з салону автомобіля та помер на місці події.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування.
На обгрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове та судове
слідство проведено не повно та однобічно, а висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що загиблий не
знаходився у салоні автомобіля, а йшов по узбіччю дороги. Також,
на її думку, ОСОБА_2 необхідно було притягати до кримінальної
відповідальності ще і за ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не
підлягає задоволенню.
Рішення суду про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 на
підставі ст. 1 п. б Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від
31 .05.2005 року є обгрунтованим, оскільки ОСОБА_2 має на
утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 IНФОРМАЦIЯ_2.
Що стосується твердження потерпілої про те, що ОСОБА_3 не
знаходився у салоні автомобіля є непереконливими.
Як убачається з висновків судово-медичної,
судово-автотехнічної та судово-трасологічної експертиз ОСОБА_3
отримав травму, випавши з салону автомобіля під час його
перекидання. Крім того, отримані потерпілим тілесні ушкодження, не
характерні для наїзду на нього автомобілем.
Не заслуговують на увагу і посилання касатора на те, що
ОСОБА_2 необхідно було притягати до кримінальної відповідальності
ще і за ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Свідок ОСОБА_5 ствердив, що коли він витягував потерпілого з
під автомобіля, то ОСОБА_3 був мертвий.
Дану обставину також підтвердив свідок ОСОБА_6 зазначивши, що
потерпілий помер відразу.
З урахуванням наведених у справі доказів, орган досудового
слідства дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в діях
ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 135 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(а.с. 137).
Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам
належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомлення осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Верховного Суду України -
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1
Судді :