Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Христової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Херсонської області, про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВКДКА № ІХ-016/2013 від 13 листопада 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалене ним судове рішення.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що рішенням дисциплінарної палати КДКА Херсонської області № 49 від 13 серпня 2013 року, на підставі статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оскаржили його до ВКДКА, рішенням якої № ІХ-016/2013 від 13 листопада 2013 року скасовано рішення КДКА Херсонської області від 13 серпня 2013 року та направлено скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до КДКА Миколаївської області для її розгляду в порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є членом адвокатського самоврядування, а саме членом ревізійної комісії адвокатів Херсонської області, а тому відповідно до статті 63 Правил адвокатської етики та пунктів 3.10.2., 3.10.3. Регламенту ВКДКА відповідачем правомірно скасовано рішення КДКА Херсонської області, а скаргу перенаправлено до КДКА Миколаївської області для її розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідно до пунктів 3.10.1., 3.10.2., 3.10.3. Регламенту ВКДКА підставою для направлення скарги про дисциплінарний проступок адвокатів, які обрані до органів адвокатського самоврядування, до КДКА іншого регіону є виключно відповідні звернення осіб та задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати. Оскільки вказані обставини відсутні, тому і підстав для скасування рішення КДКА Херсонської області у відповідача не було.

Відповідно до пункту 4.3.2. Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Рада адвокатів України від 16 лютого 2013 року № 77 (v0077418-13) , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Регламент КДКА) при вирішенні питання дисциплінарної відповідальності - на адвокатів, адреса робочого місця яких, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, визначена у даній територіально-адміністративній одиниці, за виключенням випадків, встановлених Радою адвокатів України.

Пунктом 4.4. Регламенту КДКА встановлено, що особливості територіальної юрисдикції при вирішенні питань дисциплінарної відповідальності адвокатів, обраних до органів адвокатського самоврядування різних рівнів, визначаються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Згідно з пунктом 3.10.1. Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого 7 грудня 2012 року Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Регламент ВКДКА) у випадку ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність членів органів адвокатського самоврядування, в тому числі, членів регіональних КДКА, рад адвокатів регіонів та членів ревізійної комісії адвокатів регіонів, перевірка щодо наявності ознак дисциплінарного проступку, вирішення питання про притягнення вищезазначених осіб до дисциплінарної відповідальності здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною у Єдиному реєстрі адвокатів України, за правилами розділу VI Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Відповідно до пункту 3.10.2. Регламенту ВКДКА у разі звернення голів дисциплінарних палат КДКА регіонів та/або скаржників та/або осіб, зазначених у пункті 3.10.1 цього Регламенту, щодо яких ініціюється питання про дисциплінарну відповідальність, а також у разі задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати, що має розглядати скаргу, від її загального складу, ВКДКА може направити заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвокатів, які обрані до органів адвокатського самоврядування, зазначених у п. 3.10.1 цього розділу, для розгляду до КДКА іншого регіону.

Статтею 63 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, у разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об'єктивності при розгляді зазначених скарг Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.

Зі змісту скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 2 вересня 2013 року, поданої до ВКДКА на рішення КДКА Херсонської області, вбачається, що скаржники як на підставу для скасування рішення КДКА Херсонської області посилалися на неможливість об'єктивного розгляду їх скарги КДКА Херсонської області, оскільки ОСОБА_4 є членом ревізійної комісії адвокатів Херсонської області, а тому КДКА регіону в силу пункту 7.5. Регламенту КДКА повинна була заявити самовідвід.

Враховуючи положення статті 63 Правил адвокатської етики, пункту 3.10.2. Регламенту ВКДКА, скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 2 вересня 2013 року, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про скасування рішення КДКА Херсонської області від 13 серпня 2013 року та направлення скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до КДКА Миколаївської області, ВКДКА діяла в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства України про адвокатуру з метою забезпечення неупередженості та об'єктивності при розгляді зазначеної скарги.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасувати, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року залишити в силі.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.