Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Приходько І.В., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року

у справі № 802/1883/15-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" (далі - позивач, ТОВ "Поділляагротранс")

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач-1, Вінницька ОДПІ),

Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі - відповідач-2, ГУДК України у Вінницькій області)

про стягнення пені, -

ТОВ "Поділляагротранс" звернулось у червні 2015 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України на свою користь пеню в розмірі 1 376 464,10 гривні.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" пеню в розмірі 1 376 464,10 гривні та стягнуто з Вінницької ОДПІ за рахунок її бюджетних асигнувань судовий збір на користь ТОВ "Поділляагротранс" в розмірі 2436,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що судом здійснено неправильну оцінку обставин у справі.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Поділляагротранс" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 18.05.2005 року.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема:

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року у адміністративній справі № 2а/0270/708/11, залишеною без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 29.04.2014 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 290 650,00 гривень, за червень 2010 року в розмірі 246 004,00 гривні. Загальна сума складає 536 654,00 гривні;

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року у справі № 2а/0270/1967/11, яка залишена без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 299 868,00 гривень;

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року у справі № 2а/0270/813/12, яка залишена без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року та Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 7823,00 гривні, за жовтень 2010 року в розмірі 325 183,00 гривні, за листопад 2010 року в розмірі 460 461,00 гривня, за грудень 2010 року в розмірі 190 703,00 гривні. Загальна сума складає 2 028 904,00 гривні;

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі № 2а/0270/5044/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року та Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 357 731,00 гривня, за лютий 2011 року в розмірі 146 323,00 гривні, за березень 2011 року в розмірі 225 821,00 гривня, за квітень 2011 року в сумі 47 508,00 гривень. Загальна сума складає 777 383,00 гривні.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відшкодування бюджетних коштів з податку на додану вартість здійснюється в порядку черговості надходження виконавчих документів за самостійним зверненням позивача до органів Казначейства відповідно до Порядку № 845. Норми ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), на які посилається позивач, не застосовуються, відтак відсутнє їх порушення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що нормами ПК України (2755-17) прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень. Крім того, судовими рішеннями підтверджено право ТОВ "Поділляагротранс" на суми бюджетного відшкодування, відповідно до вимог п. 200.23. ст. 200 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності ПК України (2755-17) у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст. 200 ПК України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищевказаних судових рішень бюджетне відшкодування податку на додану вартість на користь позивача здійснено органом Державного казначейства України 26.02.2015 року.

Проте судам попередніх інстанцій при розгляді даного спору не досліджено питання щодо початку перебігу строку заборгованості бюджету з відшкодування позивачу податку на додану вартість та не встановлено, з якого моменту виникла така заборгованість та, відповідно, у позивача виникло право на нарахування та стягнення пені на підставі п. 200.23 ст. 200 ПК України.

При цьому, судам попередніх інстанцій необхідно взяти до уваги те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2011 року було зупинено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року у справі № 2а/0270/708/11, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2011 року було зупинено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року у справі № 2а/0270/1967/11.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220- 230 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі № 802/1883/15-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.