У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі :
     головуючого
     Синявського О.Г.,
     суддів
     Коротких О.А., Глоса Л.Ф.,
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  14  серпня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього,
 
     вироком Василівського районного суду Запорізької області  від
16 листопада 2006 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1року народження, судимого
 
     25 грудня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
 
     на три роки шість місяців позбавлення волі,
 
     засуджено:
 
     - за ч. 3 ст. 186  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  чотири  роки
позбавлення волі;
 
     - за ч.  2  ст.  185  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  два  роки
позбавлення волі.
 
     На підставі ст. 70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  за  сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_1.  покарання  чотири  роки  позбавлення
волі.
 
     Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від  28  лютого
2007  року  ( rs1050373 ) (rs1050373)
          вирок  щодо  ОСОБА_1  в  частині   його
засудження за ч. 2 ст. 185 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          скасовано,  а
справу закрито на підставі ч.1 п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_1  по  епізоду  викрадення
майна у ОСОБА_2. та ОСОБА_3. змінено, перекваліфіковано його дії з
ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на ч. 3  ст.  185  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         і призначено йому покарання три роки позбавлення волі.
 
     У решті вирок залишено без зміни.
 
     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він  18  серпня  2006  року
приблизно о 10 год., перебуваючи у стані  алкогольного  сп'яніння,
проник у буд. № АДРЕСА_1Василівського району Запорізької  області,
звідки вчинив крадіжку майна, яке належало ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на
загальну суму 2965 гривень.
 
     У  касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1.  вказує,  що  суд
необгрунтовано задовольнив цивільний позов ОСОБА_3., оскільки  всі
ювелірні  вироби  їй  були  повернуті  за   виключенням   золотого
ланцюжка. Просить судові рішення щодо нього змінити та  пом'якшити
призначене йому покарання  із  застосуванням  ст.  69  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона  задоволенню  не
підлягає з таких підстав.
 
     Висновок суду про винуватість  ОСОБА_1  у  вчиненні  крадіжки
майна потерпілих ОСОБА_2.  та  ОСОБА_3.  грунтується  на  доказах,
зібраних у встановленому законом порядку, досліджених  у  судовому
засіданні, належно  оцінених  судом,  і  в  касаційній  скарзі  не
оспорюється.
 
     Дії ОСОБА_1 правильно  кваліфіковані  за  ч.  3  ст.  185  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , що також не оспорюються засудженим.
 
     Доводи засудженого про те, що  суд  безпідставно  задовольнив
цивільний  позов  ОСОБА_3.,  є  необгрунтованими,   оскільки,   як
убачається з матеріалів справи, вона як на досудовому слідстві так
і в судовому засіданні давала послідовні показання про  те,  що  з
будинку її матері  ОСОБА_2.  було  викрадено  її  майно,  а  саме:
мобільний телефон "Sіmens" А-70  з  чип  картою  оператора  Джинс,
золоту обручку вартістю 750 гривень, золотий  перстень  з  каменем
вартістю 250 гривень,  золоту  печатку  вартістю  800  гривень  та
золотий ланцюжок  "Мадонна"  вартістю  700  гривень.  Працівниками
міліції їй  було  повернуто  тільки  вказаний  мобільний  телефон,
золоту обручку і золотий перстень з каменем 
( а.с. 19)
.
 
     Таким чином, оскільки потерпілій ОСОБА_3. не  було  повернуто
золоту печатку вартістю 800 гривень та золотий ланцюжок  "Мадонна"
вартістю 700 гривень, піл час  досудового  слідства  вона  заявила
цивільний позов на загальну суму 1500 гривень 
( а.с.43)
, який було вирішено відповідно до положень цивільного законодавства та кримінально-процесуального закону.
 
     Покарання ОСОБА_1. призначено з дотриманням вимог ст.  65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і є справедливим, тому підстав для пом'якшення
засудженому  покарання  із  застосуванням  ст.   69   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів  не
вбачає.
 
     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які перешкодили  чи  могли  перешкодити  суду  повно  та  всебічно
розглянути  справу  й  постановити   законний,   обгрунтований   і
справедливий вирок, при перевірці судових рішень  щодо  ОСОБА_1  в
касаційному порядку не виявлено.
 
     Отже, передбачених законом підстав для призначення справи  до
касаційного розгляду із повідомленням зазначених  у  ст.  384  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
         осіб, немає.
 
     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів, -
     у х в а л и л а :
 
     Відмовити   в   задоволенні   касаційної   скарги    ОСОБА_1,
засудженого  вироком  Василівського  районного  суду   Запорізької
області від 16 листопада 2006 року.
 
     судді:
 
     Синявський О.Г. Коротких О.А Глос Л.Ф.