У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Коротких О.А.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Дніпропетровської області на судові рішення щодо ОСОБА_1
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 27 вересня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця та жителя м. Павлограда Дніпропетровської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1
покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та
періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено
за те, що він 18 червня 2006 року в нічний час, будучи у стані
алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Островського та
Київської у м. Павлограді Дніпропетровської області на грунті
неприязних стосунків під час сварки із ОСОБА_2 умисно завдав
останньому численні удари руками по голові, ногами в груди та інші
частини тіла, спричинивши ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, від
яких настала смерть потерпілого.
У касаційному поданні прокурор, вважаючи, що суд
необгрунтовано звільнив засудженого ОСОБА_1 від відбування
покарання з випробовуванням, просить вирок щодо засудженого
скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання
ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через
м'якість й істотного порушення кримінально-процесуального закону,
а справу направити на новий судовий розгляд. Обгрунтовує свою
вимогу тим, що суд не мав достатніх підстав для застосування ст.
ст. 69, 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнення ОСОБА_1 від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Вказує
на те, що вирок винесено незаконним складом суду, а також
засудженому не зараховано в строк відбування покарання час
перебування під вартою.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання,
перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно з вимогами п.2-1 ст. 54 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суддя
не може брати участі у розгляді справи, якщо під час досудового
розслідування він вирішував питання щодо продовження строків
тримання під вартою.
Як убачається із матеріалів справи, суддя Самоткан Н.Г.
27.06.2006 року продовжувала строк тримання під вартою ОСОБА_1 до
04.07.2006 року . Тому у відповідності з
вищезазначеними вимогами закону суддя Самоткан Н.Г. не могла брати
участь у розгляді справи щодо ОСОБА_1
Крім того, суд, ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_1
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнення його від відбування
покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, належним чином не мотивував, які саме дані про особу
засудженого дають підстави для висновку про можливість його
виправлення без відбування покарання. Пославшись на пом'якшуючі
покарання обставини, суд не дав належної оцінки тому, що
засуджений вчинив умисно тяжкий злочин, не урахував характер і
ступінь тяжкості вчиненого злочину і призначив покарання, яке не є
необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження
нових злочинів, як про це правильно зазначає в касаційному поданні
прокурор.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду
щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням
кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного
судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд.
Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання, що було
визначене за вироком від 27 вересня 2006 року, слід вважати
невиправдано м'яким.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської
області задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 27 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у той же суд місцевий суд в
іншому складі суддів.
Судді:
Синявський О.Г. Коротких О.А. Глос Л.Ф.