У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Скотаря А.М.
суддів
Лавренюка М.Ю., Кузьменко О.Т.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 4 липня
2006 року засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1народження, судимого 29.09.2005 р. Комунарським
районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком 3 роки,
за ст.304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі,
ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 7 років і 3 місяці
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 призначено 7
років і 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, а
відповідно до ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно - 7 років і 6
місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2народження, судимості немає,
за ст.304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі,
ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 остаточно
призначено 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією
майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, судові рішення щодо якого не оскаржено.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня
2006 року апеляції засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 частково задоволено й вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2
змінено. Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч.2 ст.187 на
ч. 2 ст.296 і ч.1 ст.122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_1 призначено покарання за ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
3 роки позбавлення волі, ч.1 ст.122 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
- 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 призначено покарання за ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2 роки і 6 місяців позбавлення волі, ч.1 ст.122 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за
сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 і ст.304
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, призначено відповідно 3 роки та 2 роки і 6
місяців позбавлення волі.
ОСОБА_1 відповідно до ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено 5 років і 6 місяців позбавлення волі.
З урахуванням унесених апеляційною інстанцією змін ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 18.12.2005 р. у м.
Запоріжжі, втягнувши ОСОБА_3 у злочинну діяльність, разом із ним
групою осіб учинили хуліганські дії щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7., у
ході яких заподіяли останньому середньої тяжкості тілесні
ушкодження.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на
безпідставність перекваліфікації апеляційним судом дій ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 із ч.2 ст.187 на ч.2 ст.296 і ч.1 ст.122 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, просить ухвалу апеляційного суду щодо вказаних осіб
скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи подання, колегія суддів уважає, що необхідно
відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора.
Твердження прокурора в касаційному поданні про
безпідставність перекваліфікації апеляційним судом дій ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 із ч.2 ст.187 на ч.2 ст.296 і ч.1 ст.122 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, не грунтуються на законі та матеріалах справи.
Відповідно до ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
необхідною умовою
для кваліфікації дій особи за цим законом є встановлення мети -
заволодіння чужим майном, яку переслідує особа, вчиняючи напад.
Як убачається з матеріалів справи, 18.12.2005 р. ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у нічний час підішли до кіоску, який
знаходиться поруч із зупинкою громадського транспорту
"Маліновського" у м. Запоріжжя. Біля кіоску між ними та
потерпілими ОСОБА_6 і ОСОБА_7. виник словесний конфлікт. Не
бажаючи його продовження, потерпілі пішли від кіоску. ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 побігли за ними й почали кидати в їх сторону
пусті скляні пляшки, а потім завдали їм удари руками та ногами по
різним частинам тіла. У ході побиття ОСОБА_1, ОСОБА_2 не вчиняли
будь-яких дій, направлених на заволодіння майном потерпілого
ОСОБА_7., хоча мали реальну можливість, оскільки останній не чинив
їм активного опору. Побивши потерпілого, засуджені втекли.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні переконливі
докази, які б вказували на наявність корисливого мотиву нападу
ОСОБА_1 і ОСОБА_2, апеляційний суд обгрунтовано визнав, що
засуджені вчинили інкриміновані їм дії з хуліганських спонукань і
перекваліфікував їх дії з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.296 і ч.1 ст.122 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, із чим погоджується колегія суддів.
Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання як за окремими
злочинами, так і за їх сукупністю, а ОСОБА_1 ще й за сукупністю
вироків, відповідає вимогам ст.ст. 65, 70 і 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на викладене передбачені законом підстави для
призначення справи до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Судді:
СКОТАРЬ А.М. ЛАВРЕНЮК М.Ю. КУЗЬМЕНКО О.Т.